Ефект Рінгельмана

Французький професор Максиміліан Рінгельман вперше описав явище зменшення продуктивності індивідуумів у міру зростання кількості учасників групи в якій ті функціонують. Месьє Рінгельман провів ряд експериментів з підніманням тягарів і перетягуванням каната, які показали, що індивідуальні досягнення учасників часто перевершують аналогічні командні результати. Рінгельман пояснював це втратою індивідуальної мотивації та необхідністю координації між учасниками групи. Ефект Рінгельмана дещо схожий на Ефект очевидця, коли кожен очікує, що хтось інший зробить все за нас. 

Ральф Кенна та Бертран Берш довідались, що якість академічної дослідницької групи, також, не визначається простим знаходженням середньоарифметичного калібру вчених-учасників і представили у таблиці критичні маси для багатьох академічних галузей (Див. Nk). 


Як бачите, групи середнього розміру ефективніші за великі, невеличким групам потрібно рости до досягнення критичної маси і лише чисті математики самодостатні. Хотілось би колись побачити подібні розрахунки для української бібсправи, бо поки будь-яке кількісне зростання перетворювалось виключно на балаган.

2 коментарі:

  1. Українською прізвище другого автора, мабуть, все ж "Берш" -- принаймні так його називають українські колеги.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Гаразд, дякую, виправив, спробую запам'ятати.

      Видалити