Вдалось побувати на конференції у Польщі і побачити на власні очі дві вузівські бібліотеки – Університету імені Ришарда Лазарського та Варшавського університету. Як не дивно, але кортить з вами поділитися враженнями навіть після таких куцих відвідин. Здавалося, що можна побачити за пару днів? Однак, є таке гарне польське прислів’я – Gość przybyły na chwilę widzi wokoło na mile (Гість, що приходить на хвилину, бачить довкола на милю), а, відтак, сподіватимусь же тих моїх хвилин вистачить, щоб розповісти трішки корисного та цікавого про наших польських колег.
Давайте, як і після відвідин Білорусі, відразу напишу кілька неполіткоректних слів. Якщо у розмові з росіянами рано, чи пізно, а з'явиться літак-винищувач (по-їхньому «істрєбітєль»), то поляки запитають, що ми в плані ідей, як Центральна та Східна Європи, можемо запропонувати англо-саксонській культурі?
Бібліотека в Lazarski University невеличка, привітна, технічно оснащена, що схоже цілком відповідає візіям керівництва університету. Усі вже тисячі разів бачили скриню для повернення літератури, але просто у Польщі вона кумедно зветься – вжутня автоматична. Страшенно сподобалось, що свої онлайн-каталоги та пошукові системи польські колеги називають «інтелігентними» (зрозуміло, як й англ. intelligent), хоч іноді функціонал цих бібсистем «розумним» аж ніяк не назвеш.
Мені дуже імпонує, що не бояться польські бібліотекарі голосно з трибуни говорити про корупцію. Була там якась ганебна історія, що політикани намагались просунути своїх людей на високі бібліотечні посади. «Що ж це ви забираєте наші робочі місця і пропихаєте дилетантів?» – вибухнула смілива бібліотечна спільнота і відстояла своє. До речі, на минулих парламентських виборах у програмі кожної партії були слова про розвиток бібліотек Польщі.
Бібліотека Варшавського університету просто прекрасна – з пасажем, з колонадою філософів, з ботанічним садом на даху і з «Повістю минулих літ» на фасаді. Але звичайно, я б залишився незворушним до всіх цих декорацій, якби всередині все не було так ретельно продумано для читачів.
Тут до ваших послуг і відкритий доступ до фондів, і книжковий сканер, і простір для коворкінгу, і кабіни для індивідуальної роботи… і всюди Wi-Fi, і купа розеток для зарядки своїх пристроїв… і стелажі оснащені підсвіткою на фотоелементах, і навіть сходи! навмисно зроблено без гострих кутів та вкрито килимами, щоб в особливо людні дні було зручно на них сидіти.
Тут до ваших послуг і відкритий доступ до фондів, і книжковий сканер, і простір для коворкінгу, і кабіни для індивідуальної роботи… і всюди Wi-Fi, і купа розеток для зарядки своїх пристроїв… і стелажі оснащені підсвіткою на фотоелементах, і навіть сходи! навмисно зроблено без гострих кутів та вкрито килимами, щоб в особливо людні дні було зручно на них сидіти.
Наука в Польщі розвивається, а тому справи університетських бібліотек значно кращі, ніж в бібліотек публічних. Для прикладу, спробуйте розгледіти публічну бібліотеку на наступній світлині…
Почув цікаву оповідку від директора Національної бібліотеки Польщі Томаша Маковські про кастинг на посаду бібліотекаря у відділ обслуговування. – Яку книгу ви б порадили читачу взяти з собою у відпустку? – Пан Тадеуш (це те ж саме, що у нас порадити «Кобзар»!). На жаль, подібні випадки в Польщі неунікальні, на бібліотечні позиції часто претендують люди, що зупинилися на рівні середньої школи і громада невпинно шукає ліки, щоб побороти це зло.
Також, пан Томаш поділився дещо несподіваною статистикою. Згідно результатів соцопитувань, 3/4 поляків не відвідують бібліотек, але при цьому найгірше читає старше покоління, а найактивніші читачі – молодь у віці від 15 років. Причина?! Бібліотекарі вважають – одні виросли з телевізором, а інші ростуть з Інтернетом.
Професійну спільноту Польщі дуже хвилюють питання – А про що думає бібліотечна молодь? Чому не набирає обертів? Нас також, гадаю, це повинно непокоїти, адже поки у наших бібліотеках на провідних ролях фанати телебачення – доти, мабуть, й не бачити українцям таких бібліотек, як у Варшаві, Кракові, Вроцлаві, Бялистоку...
Щиро радію успіхам польських колег. А що ж власне українцям заважає вийти на такий рівень? На мою думку, це -- крайнощі. Як у зарплаті, так і у ставленні до самого бібліотечного фаху. Ви навели приклад із кастингу кадрів у відділ обслуговування... Боюсь, що у нас ситуація іще цікавіша: обов’язки бібліотекаря дуже спростилися -- він має тільки показати де є полиця з відповідною літературою у залі, каталог, принести видання зі сховища.. далі хай читач самостійно шукає. Це мотивується малою зарплатою і освіченістю читачів (всі ж з дипломами!).
ВідповістиВидалитиНе знаю, що нам заважає... Не сказав би же у поляків ставлення до фаху зовсім інше - вони можуть вільно пересуватись світом, їм легше співпрацювати зі світом,.. але так само мало бібліотекарів знає, чи вчить іноземні мови. Вони також дублюють багато робіт, також тримають дулі в кишенях... але от загалом - все це вже на порядки вище, краще, ніж у нас.
ВидалитиСправді не знаю у чім справа... всіх керівників бібліотек, держчиновників, рядових... потрібно пристрасно допитувати - от чому у нас не так? +Можливо, з пострадянськими конференціями потрібно зав'язувати, бо так варимось і не підозрюємо на скільки все кепсько.
До речі, або якось так влучив, або й справді так є, але погано орієнтувалися колеги в питаннях big data, open data, linked data, data mining... то ж можливо на цих майданчиках варто спробувати пошукати точки для рівноправної співпраці?..