Позаминулого тижня двоє вищепоставлених колег заговорили про неминуче у контексті перспектив кар’єрного росту. Мовляв, середня тривалість життя чоловіків в Україні 72 роки і якщо будеш берегтись автівок та грипу, то, можливо, колись на твоїй вулиці засяє електролампочка. Іншими словами, цінується не якість, чи об’єм виконуваних робіт, а сам факт існування. Згідно цих хворобливих уявлень, усім без винятку, слід не так підвищувати кваліфікацію, чи проявляти ініціативу, як з нетерпінням очікувати, коли хтось зі співробітників дасть дуба. Можливо, подібне відверте зізнання і принижує людство як таке, зате як щиро! Гадаю, логічно би було розповісти про сенс життя і читачам, щоб ті не витрачали даремно час – йдіть додому, ми вам повідомимо, коли щось хтось зміниться.
Немає коментарів:
Дописати коментар