Єва Коломецька (Ewa Kołomecka) про проект Бібліотека – Інформація – Терапія: «Наш проект не з масштабних. На зустрічах, як правило, були присутніми кілька осіб, оскільки дуже не просто переконати людей вийти з дому. Варто також відзначити, що в Польщі люди й надалі соромляться розповідати про проблеми з алкоголем. Реалізуючи цей проект, ми були переконані, що навіть якщо він допоможе невеликій групі, або й одній особі – це все рівно варто робити». Справді варто?
Якщо рухатись у виключно етичній площині – мабуть, так. Взагалі, дивуюсь чому у наших бібліотеках внз не проводять подібних акцій?! Адже, не секрет, що часто на перший курс приймають нормальних дітей, а диплом видають вже матьорим алкашам.
Однак, з позицій економіки – ви ж, наприклад, не станете передплачувати доступ до ресурсу лише для однієї особи? Відтак, де проходить та межа, за якою – реалізація навіть самого благородного проекту є даремною?
Как выяснилось, ничего бесплатного под луной нет! :)
ВідповістиВидалитиИ за такие услуги - экономически не целесообразные, не приносящие сиюминутной выгоды - тоже кто-то должен заплатить. Я подозреваю, что сделать это должно государство,
Т. е. в идеале библиотека должна иметь госзаказ на такого рода гуманистическую деятельность и думать о содержании своих мероприятий, а не о их рентабельности.
Я ТАК думаю! Но, боюсь, что прагматичный менеджер, который сидит в Пане Библиотекаре, не оставит камня на камне на моей теории... :)
Справді гарно звучить думать о содержании своих мероприятий, а не о их рентабельности. Як казав якийсь німець - бібліотека рентабельна навіть коли вона нерентабельна.
ВидалитиНехай так і буде. Єдине, побоююсь щоб замість потрібного журналу, мені якось не запропонували брошуру про шкоду куріння ітп.