Майбутнє видавничої справи, або Всі журнали рівні, але деякі журнали рівніші за інші

Продовжуємо гортати спецвипуск Nature «Майбутнє видавничої справи», у якому всі публікації, так чи інакше, пов’язані з рухом Відкритого доступу. Наукові видавництва зіштовхнулися з кіберзлочинністю – два авторитетні європейські наукові журнали стали жертвою злочинців, що створили сайти-підробки журналів і отримали гроші від авторів за публікацію. Цікаво, що одному з самозванців навіть вдалось переконати Thomson Reuters включити посилання на журнал-підробку в список проіндексованих видань. Уявляєте, якби процес встановлення автентичності видавців доручили бібліотекам?! Приходить завкаф – «Мені сюди $500 відсилати?». Гадаю, що рух кадрів різко б пришвидшився…

Якось вже розповідав про Джефрі Біла (Jeffrey Beall), що укладає список сумнівних видавців відкритого доступу. З жалем довідався, що в грудні минулого року він опинився під обстрілом порочної Інтернет-кампанії – нібито пан Джефрі вимагав хабар від видавців за виключення видавництва з «чорного списку». Як бачите, хижі-видавці не гидують жодними методами, тому побажаймо міцного здоров’я нашому колезі. 

Альма Свон (Alma Swan) заспокоїла видавців, щоб ті не боялися «зеленого шляху» Відкритого доступу, оскільки практика показує, що він нешкідливий для видавництв. Хмм… Якщо зважати на австралійський досвід, то при повній факультативності «зеленого шляху», ті нещасні 15% справді не нашкодять. Але чи те ж саме можна сказати при прийняті обов’язкової політики самоархівування? 

Метью Кокріл (Matthew Cockerill) влучно проїхався по політиці включення видань у наукові бази: Уявіть собі світ, у якому Google вимагає, щоб веб-сайти кілька років доводили свою цінність, перш ніж вони з’являться у результатах пошуку. Смішно? Але ж саме так і поводяться укладачі відомих наукових баз… Перефразовуючи Джорджа Оруела: «Всі журнали рівні, але деякі журнали рівніші за інші». Так, нечесні видавці пропонують журнали низької якості, але нескінченне підвищення стін цитаделі, призведе до того, що здолати ці стіни зможуть лише журнали «з плечима», а це, безумовно, уповільнить науковий прогрес.


 
Дуглас Сіп (Douglas Sipp) переконаний, що незабаром читачі-не-англійці наситяться англомовними відкритими публікаціями. Їм закортить почитати наукові роботи, що фінансуються з рідного держбюджету і урядам багатьох країн вже дуже скоро доведеться вирішувати це питання. Далі багато пишеться про країни Азії, а наша наука, попри певні успіхи в поступі Відкритого доступу, схоже ще не заслужила на власного промоутера в Nature.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар