Негативний досвід

Кажуть, що «негативний результат – також результат», але це тільки так кажуть. Погортайте фахову вітчизняну, іноземну періодику… В усіх статтях щось неодмінно доведено, показано, підтверджено, обґрунтовано,  знайдено. Складається враження, що інтуїція вчених або ніколи не підводить і вони завжди знають де копати, або результати їм відомі заздалегідь.

Звісно ж це не так, але: 1) показувати невдале дослідження якось влом; 2) невідомо чи легко отримати схвалення редколегії для «безрезультатної» статті. Є такі журнали як Journal of Serendipitous and Unexpected Results, Journal of Negative Results in BioMedicine… figshare закликає активно ділитися negative data, однак це винятки у видавничому світі. 

На наших конференціях також не поспішають розповідати про невдачі. Скоріш навпаки – «Ми зробили феєрверк і отримали 10 тис. нових читачів», «А ми 100 тис.», «А ми 100 тис. і це тільки протягом перших 10 хвилин акції». Подібне легко підхоплять, закружляють запальні хороводи довкола академічних будівель і на виході ми отримуємо – 1 млн. протягом першої секунди. 

Раніше ще були сподівання, що блоґосфера стане вільним місцем для обміну подібною інформацією. Проте, тут все швидко прихопили та і саме форма непопулярна серед наших бібліотекознавців. Можливо є сенс створити е-журнал, архів… «статей-невдах» з бібліотечної справи?