Оверквотінг у науковій статті

Буває прочитаю статтю (а-ля Іванко вважає, Петро переконує, Марія доводить) і потім запитую себе – А що ж про це думає сам автор? Дане явище обзивають евфонічним слівцем-калькою оверквотінг (надмірність цитат у тексті). Корінь зла зрозумілий: неспроможність автора осмислити прочитане, нездатність створювати власні теорії, відсутність впевненості, недосвідченість.

В ідеалі – оверквотінг рецензенти не пропустять. Але це тільки в ідеалі і за наявності рецензентів. А якщо наш автор не свята наївність і надмір цитувань встромлено свідомо за протекцією головного редактора? Або цитування додано не задля шани колеги-попередника, а для кітчевої демонстрації опрацьованої літератури? Як відфільтрувати такий оверквотінг при кількісному бібліоаналізі?

2 коментарі:

  1. Марина Гримич26.06.12, 18:19

    Якщо чесно, то оверквотінг - набагато менше зло, ніж "недо-квотінг" чи взагалі компіляційний "но-квотінг". Принаймні наша гуманітарна наука на таке хворіє.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ніби недо-квотінг, но-квотінг... у світі називають плагіатом, а оверквотінг вже інша крайність.

      Наша гуманітарна наука це далі на 90% ідеологія. 20 з хвостиком років минуло, а ситуація не змінюється(

      Видалити