Галина Захарова: «Для викладачів вищої школи заняття науковими дослідженнями – обов’язок, тому не лише можна, але й потрібно розширювати права університетів на публікації своїх співробітників внутрішнім нормативним документом. Його розробка не відноситься до компетенції бібліотеки, але виступити з такою ініціативою бібліотека може...».
Схожі випади вже майже обов’язкові і для України. Чому ніхто для прикладу не пропонує бібліотекам внз, подібно тим мітичним embedded librarian, перетягати на себе функції посередника між автором та видавцем, полегшувати життя автору і за це просити примірник твору? Тому що для короткочасної перспективи значно простіше запропонувати обібрати своїх колег і побажати їм успіхів у боротьбі за конституційні права з ректоратом?
При оказії ще раз нагадаю, що відповідно із ст. 16 «Закону України про авторське право і суміжні права» за створення і використання службового твору автору належить авторська винагорода, яка нетотожна зарплаті.
В навантаженні викладача (отже в його платні) є навчальна, науково-методична та наукова діяльність. Наукове дослідження як правило завершується публікаці-єю(ями). Про який службовий твір йдеться? І авторські права у дослідника НІХТО не забирає, вони назавжди лишаються з ним.
ВідповістиВидалитиЗвісно забирають не авторство, мова про відчуження виключних майнових авторських прав на твір.
ВідповістиВидалитиАсоціація Європейських Університетів (Заява 2008): "...Університетські інституційні політики мусять вимагати від дослідників самоархівування їхніх наукових публікацій".
ВідповістиВидалитиІ? Це ж рекомендації ГО?! А н-лад якась феміністична ГО вимагає замінити концепцію Великого Вибуху на теорію тривалого виношування... Який зміст вкладено у цей require? Чи враховано робочою групою інтереси наших внз?
ВідповістиВидалитиНавіть якщо зважати на рекомендації, сказано it should be the responsibility of the university to inform their faculty researchers about IPR and copyright... а не тишком-нишком цих прав позбавляти.