Закон Бредфорда

Бібліотекар лондонського Science Museum Самуель Клемент Бредфорд роками спостерігав, як одна частина наукових журналів тихо-мирно стоять на полицях, а інші завжди «комусь потрібні». Це дозволило йому припустити, що в кожній галузі науки існує група журналів у яких друкуються найбільш цінні статті цієї галузі.

Якщо організувати наукові журнали в порядку зменшення продуктивності статей з даної теми, то вони можуть бути розділені на ядро періодичних видань присвячених цьому питанню і кілька інших груп, зон, що містять таку ж кількість статей як ядро.

У ядро ввійдуть профільні журнали безпосередньо пов’язані з потрібною тематикою і їх кількість буде незначною, у другу зону потраплять журнали, які частово стосуються даної тематики і число журналів у третій зоні буде найбільшим, а їхня тематика найвіддаленіша. При однаковій кількості публікацій у зонах, кількість найменувань журналів зростає при переході від зони в зону в пропорції: 
1:n:n²

Закон використовують для комплектування фонду бібліотек, а також у «глобальному вимирі» він знайшов своє відображення у щорічному списку імпакт-факторів Філадельфійського інституту наукової інформації.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар