Печалився, що один з українських університетів підписав меморандум про співпрацю з ТОВ, яке пропонує “гарантоване підвищення індексу Гірша до необхідного показника”, але виявилось, що є ще обурливіший приклад співпраці з цією організацією. Предмет договору – Цитування 250 разів наукових статей опублікованих у журналі “Культурологічна думка”, шляхом розміщення посилань на них в наукових статтях, які будуть опубліковані в журналах, що входять в наукометричну базу Scopus. Так-так, ви все правильно прочитали. Саме такий договір у грудні минулого року уклав Інститут культурології Національної академії мистецтв України з ТОВ «Наукові публікації».
Навіть топ-журналу з культурології буде складно отримати 250 цитувань за 5 років, а тут пообіцяли за місяць. Для порівняння, у 2016-2019 рр. журнал “Cultural Trends” процитували 182 рази.
Послуга ця надавалась у письмовій формі шляхом відправлення звітів про цитування і назвали це: “Консультаційні послуги з питань цитування наукових видань”. Звісно працівники ТОВ завжди зможуть сказати, що вони, наприклад, допомагали оформлювати списки використаної літератури згідно з APA, а тому це виключно удар по репутації НАМУ.
Спробував пошукати в Scopus цитування цього журналу REF ("Kulturologichna dumka") – поки жодного цитування не знайшов.
Scopus так швидко не індексує, потрібно почекати мінімум 2 місяці. Можете створити собі відповідне сповіщення і якщо цитування справді підуть, то маєте шанс дізнатися щось швидше за радар Elsevier.
Почему так все устроено в Украине? Вместо того, чтобы создавать нужный продукт (интересное исследование), пишут ни кому не нужное г*о, а потом еще показывают, что это золото.
ВідповістиВидалитиПочему это затребовано? Почему за это платят авторы? Почему токой ужас твориться только у нас?
Просто в Україні досі оцінюють наукову ефективність дуже банально - 10 публікацій добре, а 50 краще і абсолютно не дивляться, що це за публікації.
ВидалитиНі, зараз більше оцінюють обіцянку зробити добре, або наявність держпремії.
ВидалитиА держпремію чи не за кількісні подвиги у Скопусі та ВОС дають? Ці скопуси-воси вже у наші науковій крові, як зараза. Цке як спосіб МОНІвського та ректорського диктату над долями вчених.
ВидалитиКрім держпремій поки ніби кількість публікацій також враховували.
ВидалитиЦе фірма з міста Тула країни-агресора https://ru.publ.science/ru/contact Не здивуюся якщо незабаром виявиться що і її діяльність була свідомо скерована на нищення української науки і подібну пропозицію у грудні було розіслано всім установам. Просто мало хто клюнув, або ми цього досі не знаємо.
ВідповістиВидалитиЦе все від браку освіти та через дірки у наших вимогах. Якби оцінювали не так безглуздо, то не було б ні пропозиції, ні попиту.
ВидалитиОце найбільш головне питання: "Просто мало хто клюнув, або ми цього досі не знаємо". Нехай фірма дасть у публічний простір імена усих тих "вчених" з України, які скористалися їх послугами, і головне - список журналів, з якими вони співпрацюють.
ВідповістиВидалитиЯ правильно понимаю, что журналы, которые будут цитировать этот журнал, с большой вероятностью являются партнерами этой фирмы? Как и те кто печатает в них свои работы? Запасаемся попкорном
ВідповістиВидалитиТак. Тільки офіційна англомовна назва інша REF ("Culturology Ideas")
ВидалитиТак це має відому назву - "карусель цитирования", або кросцитування. У світі це практика неприйнятна і проблемна.
ВідповістиВидалитиЩо має бути прийнятним, а що ні у діяльності таких посередників? Ось посилання на компанію, афілійовану з Хіндаві (https://hindawi.letpub.com/), відомим у світі ОА видавцем. Компанія знаходиться у США та займається наданням послуг авторам статей у журналах Хіндаві. Усе, що вони роблять, сприймається прийнятним у колах видавців (нагадаю, що перед тим, як придбати пару місяців тому Хіндаві, видавничий гігант Вайлі зробив аудит видавничих та суміжних процесів Хандаві). Тому, беремо послуги посередника, про якого йде мова у Вашому пості, накладаємо трафаретом на послугі компанії, афілійованої з Хіндаві (ЛетПаб) і все що випадає за межі трафарету визнаємо як неприйняте у науково-видавничих колах. Наприклад, пошук автору співавторів - неприйнятно, підвищення цитування статті - неприйнятно. Усе це - прямий вплив на імпакт накового дослідження, чого не має бути з боку будь якого посередника, бо на імпакт маєють право впливати ЛИШЕ вчені (авторі статей) та видавці, які публікують ці статті у своїх журналах. Більш того, наскільки коректно Хіндаві пояснює співіснування оплати за обробку статей у своїх журналах (в середньому 800 дол. США) та купи таких додаткових послуг, деякі з яких мають апріорі входити до базової суми цієї оплати за обробку статті (наприклад тайпсеттінг, або перевірка на плагіат, і не тільки), то вже інша справа. Більше року тому видавництво MIT Press розкрило інфо про структуру базових витрат автора на публікацію статей у своїх журналах, де про додаткову оплату, окрім базової APC у 650 доларів, за, наприклад, тайпсеттінг статті або перевірку на плагіат мова не йде. Але то вже інше питання. Єгипетських бізнесменів з американськими академіками порівнювати ми не будемо. Порівнювати нічого.
ВідповістиВидалитиПерший пішов https://www.scopus.com/record/display.uri?eid=2-s2.0-85188204178 UKRAINIAN YOUTH CULTURE IN THE CONDITIONS OF RUSSIAN ARMED AGGRESSION: CONSEQUENCES AND FORECASTS
ВідповістиВидалити