Міжнародна неприбуткова організація Electronic Information for Libraries (EIFL), що працює з бібліотеками, щоб забезпечити доступ до цифрової інформації для людей у країнах, що розвиваються та в країнах з перехідною економікою, серед усього іншого, домовляється з видавцями, щоб ті не брали плату за публікацію, або надавали знижку авторам з країн-партнерів EIFL. Поки що в EIFLівському каталозі 5 видавців – Cambridge University Press, De Gruyter, Edward Elgar Publishing, SAGE та Taylor & Francis.
Доволі оптимістичні сподівання у спеціалістів цих видавництв щодо заможності наших вчених та підтримку Відкритого доступу – більшість пропонує лише знижку.
Схоже, що у каталозі представлені лише бонуси до яких доклалася EIFL-команда (наприклад, немає інформації про 50% знижки на APC для публікації в журналах Wiley Open Access), тому додатково перевіряйте розділ Waivers and Discounts на сайті видавництва.
Доволі оптимістичні сподівання у спеціалістів цих видавництв щодо заможності наших вчених та підтримку Відкритого доступу – більшість пропонує лише знижку.
Схоже, що у каталозі представлені лише бонуси до яких доклалася EIFL-команда (наприклад, немає інформації про 50% знижки на APC для публікації в журналах Wiley Open Access), тому додатково перевіряйте розділ Waivers and Discounts на сайті видавництва.
Бесплатные публикации для авторов это вечная тема. Лучше всего эту тему двигает ДОАЖевская база. Там, процентов 80 журналов - бесплатные для публикации. Как говорится, ноль копеек для публикации. Публикуйся, было бы что. Скидки конечно тоже хорошо, но слух режут.
ВідповістиВидалитиЯ також вважаю, що навіть 50% знижки - це надто дорого для більшості наших авторів, але чомусь фінансові експерти цих топ-видавництв так не вважають.
Видалити50 відсотків з огляду на нашу зарплатню у вишах, то супер забагато. Це десь доларів 1000 напевно. Забагато. По факту, має бути не більше 100-120 доларів за статтю. Це підняти можна. Але чи багато таких журналів у наших просторах?
ВідповістиВидалитиАвтори можуть підтримувати Відкритий доступ за допомогою самоархівування своїх препринтів, а вже про золотий ВД повинна дбати установа, або держава. Платити 1,5 тис з власної зп - це і в розвинутих країнах розкіш.
Видалити