Академічні видання розпочинають рекламувати свій науковий контент широкій аудиторії у соціальних мережах і ось група науковців з Наньянського технологічного університету і Університету штату Мічиган вирішила дослідити присутність і активність у Facebook та Twitter наукових журналів, які представлені у Web of Science. Виявилось, що популярність використання соціальних мереж редакціями наукових журналів різниться за дисциплінами, найактивніше твітять і постять журнали з Arts & Humanities Citation Index, однак, загалом, присутність наукових журналів у соціальних мережах не надто висока – від 7,1% до 14,2%.
Дослідники навіть встановили, що кількість прихильників і дисципліни має значний вплив на імпакт-фактор журналу, тож залишається тільки дивуватись, як це ще не всі наукові журнали обзавелись сторінкою в Facebook, чи Twitter.
У статті багато цікавих таблиць та діаграм, але для мене найнесподіванішим було прочитати, що не Posts with links to articles, а саме Posts with user-mentions становлять найбільший відсоток з того, що наукові журнали розміщують на своїх сторінках у соцмережах.
Досі не помічав, щоб українські наукові журнали активно використовували цей тип контенту – є куди рости.
Досі не помічав, щоб українські наукові журнали активно використовували цей тип контенту – є куди рости.
Якось у мене не складається слідкувати за оновленнями журналів у соціальних мережах, тому раджу читачам блогу спробувати старий-добрий RSS-рідер.
Соціальні мережі та наукові журнали це взагалі достаньо нова, та ще не оброблена науковими дослідженнями тема. Тут багато що впливає на ефективність, і вибір соцмережі, і галузь журналу, і кількість прихильників у журналу і його редакторів, і контент, який вливається журналом до соц. мережі. То, вже 22 століття, як мінімум для переважної більшості наших журналів.
ВідповістиВидалитиРоків так з 10 вже, як не нова і хороші ідеї йдуть до нас тепер не півстоліття.
ВидалитиТа ні, які 10 років? Навіть за Вашим посиланням, більше 90 відсотків публікацій з цієї теми - після 2012 року. Тому, 5 років - так, а 10 - ні. Крім того, чому ті хлопці з Мічігану вирішили, що саме Фейсбук та Твітер, це саме ті соц. мережі, які потрібні журналам? Чому не щось інше? Вони що, попередньо дослідили, що саме Фейсбук чи Твітер мають якість супер-переваги? Твітером користуються навіть нерозумні діти, дискредитуючи тим самим його, як інструмент у науковому бізнес середовищі, тому видавці журналів у світі викручуються як можуть, щоб привязати вчених до свого Твітеру. А Фейсбук, так на думку багатьох вчених, там про все, що завгодно, але не про науку. Просто доводити інфо до вчених, так для цього є веб-сайт. Працюйте добре зі своїми колегами і вони будуть на сайті проводити достатньо часу. Тут питання у тому, у чому конкретно переваги соц. мереж для журналів. Кожен журнал унікальний, тому і підхід до соц. мереж у кожного свій. У більшості змістовних видавців свої СММщики у штаті та свої SEO. У кого із видавців журналів в Україні є такі? Хто воні, ті фахівці. Який їх досвід. Чи то аматори, чи професіонали. Що вони до того просували - пігулки для похудіння? Просто використовувати соц. мережі у видавничій справі то одне, а використовувати ефективно - зовсім інше. Взагалі, для кожного видавця, який так змістовно підходить до питання соц. мереж, ця тема супер-конфеденційна. Ось сторінка у Твітері American Economic Review https://twitter.com/AEAJournals. Взагалі, журнал то сам дуже репутабельний, але чому саме така сторінка за контекстом, де змісту самого журналу майже немає? Це погана, або добра сторінка? Щоб відповісти на це питання, нам потрібно знати стратегію видавця щодо цього журналу? Ми її знаємо? Ні. Але вона є і без неї будувати щось там у соцмережах сенсу немає. Яка стратегія видавців наукових журналів в Україні? Бог один знає. Якщо припустити, то це "друкувати побільше, витрачати поменьше, заробляти побільше". З огляду на таку стратегію, як має виглядати сторінка журналу або видавця у Фейсбуці та Твітері? Примітивно, тобто рівно так, як виглядає за контекстом сама веб-сторінка журналу. Тому, Фейсбук та інші мережі є корисними лише для тих журналів, для яких видавці мають інші, змістовні стратегії. А ось такі, щодо стратегій, взагалі не є публічною темою. Тому, ні до нас, ні до кого іншого вони так просто не йдуть. Це вже бізнес, а не ринок гуманітарної допомоги. Тому, використовувати можна будь які соц. мережі. Головне - як це сприймається вченими навколо, і які ЕМОЦІЇ це викликає. Не виключно, що негативні емоції, бо соц. мережі то є лише обгортка від "наукової цукерки", і не більше. Тому, видавцю спочатку потрібно виготовити добру цукерку (журнал), який будуть бажати вчені, а вже потім загортати її в обгортку соц. мереж. Тому, Ви дещо поспішаєте з роллю соц. мереж для переважної більшості наших журналів - цукерка ще не має товарного вигляду.
ВідповістиВидалитиЯ інколи бачу, як людей примушують займатися науковими журналами, тому іноді воно було б і не найгірше, щоб вони до того хоч пігулки для схуднення просували:(
ВидалитиОце Ви точно в яблучко попали. "Людей примушують займатися журналами". Мені інколи здається, що у нас народ сприймає видання наукових журналів як видання шкільної газети - дуже поверхнево і живучи планами лише на один день. Хоча, якщо поглянути на якість наукових статей у більшості предметних галузях наших авторів, то вони, статті, за своєю якістю більше підходять саме до шкільних газет. Не любимо ми слова "еволюція". Полюбляємо "революцію". Тому, хочемо усе і зараз.
ВідповістиВидалити