Дебют фахових видань України у категорії А

Міністерство освіти та науки України представило оновлений Перелік наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук. У категорії А вже зареєстровано 4 видання – «Технічна електродинаміка», «Офтальмологічний журнал», «Наука та інновації» та «Фізика конденсованих систем», а от у категорії Б поки лише 2 видання – «Електроніка та системи управління» і «Електронне моделювання». У категорії В зараз скніє 1701 видання і , пригадуєте, що відповідно до нового Порядку формування Переліку наукових фахових видань України, якщо протягом 2 років видання категорії В не потрапить в А, чи Б, то воно виключається з Переліку без права поновлення.

У категорію А не потрапляють автоматом українські видання, які представлені в Scopus та WoS. На сайті Міністерства у відповідях аноніма на найпоширеніші запитання щодо Порядку, сказано, що скопусівські журнали повинні подати в МОН клопотання, бланк заявки, копію Свідоцтва або витяг з наказу засновника, реєстр розсилки обов’язкових примірників видань та два останні номери з копіями рецензій на статті. 

Підозрюю, що редакції видань, які індексуються в Scopus/WoS, можуть вирішити, що вони й так у шоколаді і тому їм немає потреби гратися з витягом, чи реєстром. Тому, можемо отримати цікавий прецедент, коли якийсь відкритий журнал з хорошим CiteScore буде визнано таким, що не може публікувати результати дисертаційних робіт, через відсутність папірця від Укрпошти про розсилку обов’язкових примірників.

26 коментарів:

  1. Виникає декілька питань. Припустимо що видання електроне і воно у Скопусі. Тоді для потрапляння у А йому не потрібно документ про здійснення обов’язкового розсилання періодичного видання? А як бути з два останні номери видання по одному примірнику??

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Тут, сподіваймося, здогадаються, що на електронні видання такі вимоги не поширюються.

      Видалити
    2. Анонімно22.06.18, 13:13

      Можливо, колись і здогадаються, але не зараз. Нам, попри офіційну відповідь з Книжкової палати, що розсилка поширюється тільки на тиражовані електронні видання (як-то диски і т.п.), ВАК сказав, що нічого не знає і що без реєстру ніяк. От і довелося займатися самвидавом(

      Видалити
  2. Ще більш складніше питання. Журнал у Скопусі. У нього є державна реєстрація друкованого засобу і відповідний ISSN. Але це журнал ОА, у нього є онлайн-версія і відповідний ISSN. Чи є у нього шанс потрапити у перелік електронних фахових видань, а не друкованих???

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Це схоже єдине з усіх Ваших запитань, де у мене просто нема варіантів. Тільки анонім МОН зможе допомогти))

      Видалити
  3. Щодо обов'язкової розсилки друкованих журналів. Це приблизно 15 примірників. При собівартості друку одного примірника у 200 грн (середня) маємо 3000 грн плюс витрати на поштову розсилку. Якщо журнал безкоштовний, то на кого повісити витрати???

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Як на мене, науковий журнал ніколи не безкоштовний для своїх творців. Якщо люди вже домовились, що будуть безкоштовно витрачати свій час, вміння, знання... а при цьому хочуть ще й потрапити у Перелік, то доведеться редакції скинутись на поштові витрати.

      Видалити
  4. Ще питання. Журнал зі Скопусу з українським засновником видається закордонним видавцем. Хто зобовязаний здійснювати розсилку обовязкових примірників? ВІдповідно до законодавства - це виробник документів, юридична особа незалежно від форми власності або фізична особа, яка виготовляє (в тому числі публікує) різні види тиражованих документів.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дуже цікаве запитання, але ж це вже власник вирішує "потрібно мені в той Перелік фахових, чи ні?". Здорово буде отримувати обов'язковий примірник від Springer Nature)

      Видалити
  5. Ну і останнє??? Ну для чого МОНУ усі оті бумажки, якщо журнал у Скопусі або ВоСі????? Ну перевірьте інфу. Усе ж є у Інеті і затвердіть ім А. Потім слідкуйте. Виключать іноземні колегі зі своїх баз і ви відреагуйте.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Можливо, наш МОН хоче показати, що не збирається сліпо довіряти Scopus/WoS, а паралельно ще й дбає про інтереси бібліотек. Але якщо Scopus обіцяє постійну перевірку включених видань, то для Переліку схоже йдеться просто про сам факт наявності "копій рецензій" без їх хоча б оглядової перевірки.

      Видалити
    2. Семен Семенович03.07.18, 14:55

      Навіщо стільки бумаги переводити?

      Видалити
  6. Анонімно21.06.18, 23:46

    Усі оті вимоги МОНу - просто "ширма". У цих вимогах є єдина зимістовна вимога - видавець має надати копії рецензій на статті, які опубліковані у журналах. Це правильно, адже цього не вимагають ані Скопус, ані Вос, розглядаючи заявки журналів на включення до цих баз. Тут лише одне питання: "А чому є вимога до рецензій лише на статті у двох останніх номерах? Цікаво, а як ці рецензій буде завіряти і хто - видавець може завірити що завгодно (тут до фальсіфікацій зовсім нічого). Було б правильно, якби це робив сам рецензент особистим підписом.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ніде не сказано, що перевірятимуть якість цих рецензій, ніби поки йдеться про сам факт їхнього існування. Це може бути просто емейл одним рядком "Зауважень немає" і ми говоритимемо про поганого рецензента, але жодних питань до редакції.

      Видалити
  7. Анонімно22.06.18, 11:23

    Та це просто якась зневага до редакційних практик!!! Як не перевірятимуть якість рецензій??? Тоді навіщо увесь цей сир-бор з рівнями фаховості видання? Якщо якість рецензування це основа поняття "фаховість" журналу, то про що йде взагалі мова? Це цирк шапіто, де навіть чесни авторів (вчених) будуть перетворювати на клоунів, щоб робили масовку цьому "фаховому" питанню. І ще...коли рецензент пише однім рядком "Зауважень немає", то це поганий (заангажовний) видавець та нечесна редакція (або запрофанована редакція).

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Не бачив, щоб десь було сказано про перевірку, просто подати копії в МОН разом з іншими документами. Але як перевіряти якість рецензій? Гадаю, якщо журнал впіймають на плагіаті, то громадськість може попросити редактора показати, чи хтось рецензував роботу. Однак, якоїсь офіційної процедури, як на мене, тут немає. Через суд і звинувачувати у шахрайстві?

      Видалити
    2. Анонімно22.06.18, 14:18

      Фахівець здатен перевірити якість рецензії дуже просто. Співставляються вимоги видавництва до рецензії за формою та змістом, та власен самі рецензії по факту. Якщо є мало співпадань, або вимоги видавництва є слабкими, тобі редакторські практики у журнала вважаються такими, що не відповідають найкращим практикам. От і все. Хоча я розумію, у чому справа. Брудну білизну жоден з вітчизняних журналів на люди ніколи не покаже. Експерту в темі достатньо 5 хвилин поглянути на рецензію і сказати, що то воно є.

      Видалити
    3. Так власне не існує опису самої процедури - як ці копії рецензій потраплятимуть до експертів, звідки візьмуться експерти... а найголовніше - що відбуватиметься після негативного висновку експертів? У Законі сказано лише про "систематичні публікації", а це дуже розмито(

      Видалити
    4. Анонімно22.06.18, 18:06

      Ви правильно все кажете. Процедури експертизи рецензій немає зовсі. Це значить, що вимоги щодо рецензій з боку МОН це ще одна спроба замилити очі. Ми добре навчилися брехати світовій спільноті. Але у цьому випадку непотрібно бути експертом щоб сказати, щоб без процедури експертизи рецензій статей з боку МОН, уся ця епопея щодо вивчення абетки на А, Б та В це пуста справа. Жоден сталий за розвитком видавець на цю уловку не клюне. Нехай краще хлопці роблять наш індекс цитування. Там значно менше маневру для маніпуляцій та брехні.

      Видалити
  8. Анонімно22.06.18, 12:37

    Думаю, що більш змістовним і своєчасним є оцей проект МОНу. http://vnz.org.ua/novyny/nauka/10624-minosvity-zapustyt-vidkrytyj-ukrayinskyj-indeks-naukovogo-tsytuvannja-do-kintsja-roku

    Індекс цитування вчених, колективів та наукових видань вже давно начасі. Головне - мотивувати видання в Україні долучатися до цього проекту. Цей проект точно в рамках світового тренду та практик. Зокрема, за цим проектом можна було б розробити і імпакт фактор журналів в Україні, а потім використовувати його для подальшого розвитку списку фахових видань. Тому, це вже добре бачення майбутнього міністерством (головне, щоб це не було комерційним проектом).

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, своя національна реферативна БД потрібна, але для чого "імпакт фактор журналів в Україні"? Підозрюю, що українські наукові журнали можуть розвиватися, або не розвиватися, і без допомоги доморощених показників. Наприклад, маємо тепер цілий перелік вимог до категорії "Б".

      Видалити
  9. Анонімно22.06.18, 14:13

    Яке відношення вимоги до журналів категорії Б мають до рівня цитування статей у цих журналах? Так, до категорії Б можуть потрапити журнали, статті у яких взагалі не цитуються. Кому потрібні такі журнали. Не потрібно обманювати міжнародну наукову спільноту такими "вимогами". Вимоги без врахування рівня цитування (а тут і є поруч імпакт-фактор журналу) - це профанація у видавничій справі. Тому, хлопці з МОНу роблять правильну справу щодо українського індексу цитування.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Я про те, що виконання вимог категорії "Б" здатне позитивно вплинути на якість видання і без застосування додаткових показників.

      Видалити
  10. Анонімно22.06.18, 16:34

    Виконання вимог категорії "Б" здатне позитивно вплинути на якість видання і без застосування додаткових показників лише теоретично. Якщо у журнала не буде високого рівня цитування статей, то у такому журналі не опублікується жоден поважний науковець. Це аксіома. Чому зараз майже усі журнали в Україні здатні друкувати лише вітчизняних фахівців? Це не скільки проблема мови. Це більше проблема того, що майже усі журнали не читаються і не цитуються і в Україні, і у світі. Оце проблема. Блакитна мрія нашого видавця журналів - гроші, гроші і ще раз гроші на цій справі. Якщо з грошами не вдалося, то тоді кулуарні домовленості та взаємозалік (я тобі статтю у журналі, а ти мені....). І це погано. Від цього іноземних авторів просто воротить від наших журналів. Ані власного нетворку авторів (без присмаку кумівства та кулуарів), а ні заходів щодо пропагандування статей після їх публікації. У нашого видавничого нетворку взагалі "пещерна" психологія. Тому, саме відношення журналу до рівня цитування його статей і відрізняє "пещерного" видавця, від того, який поважає авторів і відчуває себе відповідальним за його статтю і після її публікації. Тому, поки що ніяк не зрозуміло, як на цитування вплине цей список видань, а от український індекс цитування, оце добра ідея. Без домішок та зайвого.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Та є у нас кілька десятків журналів, що справно друкують і іноземних авторів. Велетенська аудиторія сама не прийде - потрібно вкладати багато грошей і часу, а поки у багатьох наших держустановах ставляться до журналів просто як до "додаткового навантаження"(

      Видалити
  11. Анонімно23.06.18, 00:11

    Справа у тому, що створення та розвиток журналу, що друкує вчених майже виключно зі своєї країни (національного журналу) - одна справа, а створення міжнародного журналу - зовсім інша. Вимоги до географії авторів, редакторів, процесу рецензування, архівування та іншого різні. З огляду на зміст Наказу про список фахових видань, то мова йде про національні журнали. Вимоги дуже малі та розмиті. Планка ставиться дуже низька. А щодо грошей і часу...тут взагалі без слів.

    ВідповістиВидалити