Громадські наукові організації та академічні видавництва

Продовжую обсмоктувати новий Порядок формування Переліку наукових фахових видань. Документ сенсаційний для України і просто дивуюсь, чому наші журналісти сотню разів пишуть скільки років Патону, чи скільки запозичень у докторській зробила дружина віце-прем'єра, і при цьому їх не цікавить майбутнє вітчизняної наукової періодики. У новому Порядку є дуже цікавий рядок: «Засновниками (співзасновниками) наукового фахового видання можуть бути суб’єкти наукової і науково-технічної діяльності, які діють відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», серед яких має бути принаймні одна юридична особа». 

Так, ніби навмисно незрозуміло написали – «можуть бути», а «можуть і не бути»… та найголовніше, що видавництва до таких юросіб не належать: «суб’єктами наукової і науково-технічної діяльності є наукові працівники, науково-педагогічні працівники, аспіранти, ад’юнкти і докторанти, інші вчені, наукові установи, університети, академії, інститути, музеї, інші юридичні особи незалежно від форми власності, що мають відповідні наукові підрозділи, та громадські наукові організації». 

Схоже, незалежні вітчизняні видавці, які захочуть вберегтися від різних варіантів прочитання Порядку, будуть вимушені щось вигадувати з юридичною особою. Зрозуміло, що завжди можна приписати журнал до якогось університету, чи інституту, але тут існує ризик, що доведеться вислуховувати від далеких ректорів і проректорів поради «як правильно розвивати видання». 

Тому, давайте краще подивимось на ці громадські наукові організації – об’єднання вчених для цілеспрямованого розвитку відповідних напрямів науки, захисту фахових інтересів, координації науково-дослідної роботи, обміну досвідом (також, пригадаймо, що громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу). 

Правовий статус вченого в Україні не має чіткого визначення та вимог до встановлення такого статусу, офіційні статистичні дані щодо кількості та напрямку діяльності вчених у нас відсутні, а отже фактично будь-хто може створити громадську наукову організацію, зокрема, й ті самі незалежні наукові видавці.

7 коментарів:

  1. Згоден. І сам про замислювався. Додам ще таке: а як трактувати "відповідні наукові підрозділи"? Що це таке? Яким може бути взагалі підрозділ за чисельністю? Пам'ятаю , що найменший - це сектор (4-5 осіб). А науковість йому мабуть надасть наявність людей з науковим ступенем або вченим званням. А скільки їх повинно бути? А якщо підрозділ є але посади не заповнені? Одним словом - ерунда.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Отже, тут ще простіше - відповідно до якогось внутрішнього розпорядження можна створювати підрозділи і ніде не буде написано, що вони невідповідні)

      Видалити
  2. Тут у роздумах можно Віти ще далі і з іншого боку. Я про електронні журнали. Їх не треба реєструвати. Оце нонсенс і купа питань.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Як на мене, то уся ця реєстрація у Мінюсті - пережиток радянської цензури. Не було Мережі в СРСР от і в закон забули дописати.

      Видалити
    2. Як на мене, то реєструвати треба, але заповнивши електронну форму. У Польщі взагалі реєстрація журналу відбувається судами.

      Видалити
    3. Так, тому завжди потрібно обережно використовувати "європейський досвід" - у Польщі зараз також приблизно 3 тис. назв наукових журналів.

      Видалити