Раніше сайт Index Copernicus був дещо кострубатим, але навіть таким він дуже подобався чиновникам Міністерства освіти та науки України і пихатим видавцям «майже рецензованих» журналів. Нещодавно польський продукт оновив інтерфейс і тепер з новою силою зваблює дурисвітів своїми сертифікатами та логотипом. Однак, менш підозрілим Index Copernicus від цього не став – далі індексуватися може будь-який журнал, практикується платна евалюація на вимогу, а сама методологія оцінки журналів, м’яко кажучи, досить дивна.
Пишуть, що база ICI Journals Master List містить вже понад 45000 журналів, для кожного з яких пропонується оцінка Index Copernicus Value (ICV), що залежить від двох компонентів: «якості» та «сили впливу».
За «якість» журнал може отримати максимум 100 балів: дотримання видавничих стандартів – 21,4, доступність онлайн-версії журналу – 37,45, індексація в базах даних – 16,05, кількість версій іншими мовами та міжнародний досвід редакції – 32,1, експертна оцінка (актуальність тематики, етичні стандарти, внесок в національне надбання, розвиток культури і науки) – 20.
Якщо постаритись, то зрозуміло, що за цими критеріями ваш кафедральний збірник може обійти Nature, адже навряд редакція останнього буде перейматися кількістю версій іншими мовами.
Однак, тут у процес оцінки втручається «сила впливу» журналу за яку можна отримати від 0 до 400 балів. Дані розрахунки опираються на «більш складні алгоритми», при чому на стільки складні, що навіть боюсь ці речення перекладати українською:
Власники Index Copernicus нічого нам не винні – вони бачать свій бізнес саме таким і мають на це право. Питання: чому МОН далі рекомендує використовувати такий сумнівний продукт, а українські науковці цьому майже не опираються?
За «якість» журнал може отримати максимум 100 балів: дотримання видавничих стандартів – 21,4, доступність онлайн-версії журналу – 37,45, індексація в базах даних – 16,05, кількість версій іншими мовами та міжнародний досвід редакції – 32,1, експертна оцінка (актуальність тематики, етичні стандарти, внесок в національне надбання, розвиток культури і науки) – 20.
Якщо постаритись, то зрозуміло, що за цими критеріями ваш кафедральний збірник може обійти Nature, адже навряд редакція останнього буде перейматися кількістю версій іншими мовами.
Однак, тут у процес оцінки втручається «сила впливу» журналу за яку можна отримати від 0 до 400 балів. Дані розрахунки опираються на «більш складні алгоритми», при чому на стільки складні, що навіть боюсь ці речення перекладати українською:
Rated journals are assessed in accordance with the number of citations of the articles published, but also the use and the value of the impact factor and others indicating the number of citations.Якщо не зрозуміли, то спробуйте ще прочитати російською, або польською:
Оценка журналов зависит от перспективы расчета цитирования статей, содержания и объема фактора влияния, а также других факторов, которые показывают количество цитирований.Не відомо звідки беруться дані про кількість цитувань публікацій. Сторінка «Підрахунок цитувань» досі в розробці, проте якісь значення ICV журналам присвоєно. Для прикладу, переглянув профіль нашого скопусівського «Chemistry & Chemical Technology» і там сказано: 0 – Number of journal citations?
Власники Index Copernicus нічого нам не винні – вони бачать свій бізнес саме таким і мають на це право. Питання: чому МОН далі рекомендує використовувати такий сумнівний продукт, а українські науковці цьому майже не опираються?
Немає коментарів:
Дописати коментар