Зараз уже можна голосно говорити про піратство в галузі наукової комунікації (особливо, після того, як журнал «Science» розповів, що крадуть усі). Балаш Бодо, з Амстердамського університету, спробував узагальнити дані про рух Guerilla Open Access (GOA) – створення та підтримка нелегальних вільно доступних онлайн-бібліотек наукових документів. Усе ніби просто – якщо Open Access поважає авторські права, то Guerilla Open Access мав їх в носі (почитайте Маніфест GOA та Кулінарну книгу GOA).
На думку пана Бодо, попри певні перемоги Відкритого доступу, зараз між двома видавничими моделями встановився своєрідний статус-кво, а, відтак, хочемо ми того, чи ні, «тіньові бібліотеки» будуть ще довго відігравати важливу роль у галузі наукової комунікації.
На думку пана Бодо, попри певні перемоги Відкритого доступу, зараз між двома видавничими моделями встановився своєрідний статус-кво, а, відтак, хочемо ми того, чи ні, «тіньові бібліотеки» будуть ще довго відігравати важливу роль у галузі наукової комунікації.
Вчений розмірковує, як ми докотилися до такого і дуже влучно пише про бібліотекарів – замість того, щоб залишатись інформаційними брокерами, їх змусили перетворитись на безправні «насоси знань» (knowledge pumps), які повинні дбати лише про надання доступу.
Бібліотекам, можливо, ще не пізно переглянути свою роль в епоху електронного видавництва та спільно протистояти зростанню цін на наукові документи, але тіньові бібліотеки з’явилися і якщо нам раніше було важко «боротися за читача», то тепер буде не легше.
Copyright — це ніяке не авторське право, а право вільно розповсюджувати інформацію. Це право є основним правом усіх і кожного, гарантоване Загальною Декларацією Прав людини. Всі люди, які обмежують право людини вільно обмінюватися інформацією, є небезпечними злочинцями, які мають бути ізольовані від суспільства.
ВідповістиВидалитиЗ етичних позицій так, але з правових - бібліотекарям кожен видавець пояснить, що таке copyright і що нам за це буде(
ВидалитиОтож, хай живе партизанський рух! :)
ВидалитиЛюдина, роботою якої є створення якісної інформації, повинна голодувати? Чи паралельно займатись натуральним господарством, щоб, не дай Боже, не скривдити "корисливими домаганнями" вільного споживача інформації?
ВидалитиТак ж видавництва не платять авторам за статті! У цьому і парадокс сучасної наукової комунікації - науковці спершу безкоштовно надсилають статті у журнали, а потім змушені їх купувати.
ВидалитиХто кому платить, на мою думку, абсолютно не стосується демагогії шановного пана Миколи. Навіть якщо автори отримують якусь платню — це не може бути виправданням для злочинної діяльності. Вам будь‐який розбійник так може відповісти: якщо не можна кривдити вільних власників караванів, то що, з голоду помирати чи натуральним господарством займатися? А торгівцям рабами що робити, аби не кривдити вільних людей? Ви не проти, пане Миколо, якщо я вас у рабство продам, щоб мати хліб і до хліба? Якщо людина годується з того, що порушує права инших людей, то така людина є злочинцем. Крапка.
Видалитиto_ПанБібліотекар: тут згоден, політика багатьох видавництв неадекватна. Думаю, більшість наук.статей мають бути у Open Access. Але моя перша репліка була до всезагальних "принципів" Sandy, з яких випливає апріорна зневага до чужої інтелектуальної праці. "Хай хтось потратить роки, напише потрібну книгу чи програму - але я її бесплатно скачаю, а не придбаю хай навіть за 20грн., бо це ж порушує мої права на вільне поширення інформації"! І так, на жаль, думає до 90% суспільства. Чого бідні - бо...
ВидалитиМова йде не про зневагу, а про базові права людини. Моє право вільно обмінюватися інформацією не залежить від того, хто скільки часу витратив на написання книг чи програм. Витрачений час не надає нікому права визначати, що я можу копіювати, а що — ні.
ВидалитиТипове совкове мислення. Тоді й журналісти повинні працювати безоплатно, і мобільний звязок має бути безкоштовним, та й інтернет теж, інакше ж - порушення базових прав. Незле нагадати, що особисті права закінчуються там, де завдається шкода правам інших.
ВидалитиВивчайте, що таке право, і які його межі. Загальну декларацію прав людини почитайте — може тоді зрозумієте, де закінчуються ваші права і починаються мої. А бажання контролювати інформацію, якою я обмінююсь з иншими людьми, — це і є типовий совок.
ВидалитиМої 5 коп. - гадаю, економічні моменти важливі, адже гроші витрачаються видавцями не на компенсацію зусиль вчених за їхню роботу, а на підтримку айті-працівників для обмеження доступу до контенту, або продажникам для розгортання клієнтської бази...
ВидалитиНічого дивного. Рабовласники теж витрачали багато грошей на охорону рабів та переслідування біглих. Так працює економіка присвійного господарювання.
ВидалитиPubSpace — архів оригінальних статей з наукових журналів, які тут звільнені від платних файрволов і доступні без будь-якої оплати.
ВідповістиВидалитиХробацьке телебачення, як і всі хохляцькі журналісти, про світові новини дізнаються з російських джерел. Час уже звикнути.
ВидалитиДякую за посилання на PubSpace, але засмучує типова українська "журналістика" - ні щоб дати посилання на NASA, "Громадське", трясця!, відсилає читачів на російський сайт(
ВидалитиВлучно про жлобів, РИА Новости та Lenta.ru. Там, до речі, іноді такі бездумні переклади новин науки бувають (а-ля британські вчені), але наші жлоби, все рівно, це хавають.
Видалити