Танці з бубном навколо плагіату

У докторській дисертації Катерини Кириленко знайшли плагіат. В Україні плагіатом нікого не здивуєш, але новоспечена пані доктор виявилась дружиною віце-прем'єра з гуманітарних питань, відтак, справа відразу стала дещо «делікатною». З одного боку, очільники Міністерства освіти та науки України неодноразово ніби й обіцяли боротися з плагіатом, але ж не забуваймо, що все це відбувається у сучасній Україні. Зрештою, все для здобувачки шанованого у світі наукового ступеню закінчилось добре, а хто хоче дізнатись більше про цю історію може погортати сторінку «Кириленкогейт». Ловити плагіаторів не справа бібліотекарів (навпаки, ми стараємось, щоб подібні прикрості оминали наших читачів), тому хочу наголосити на одному моменті, яким усі чомусь злегковажили. 

Насамперед, дисертація Катерини Кириленко, окрім підозри на плагіат, містить ще й якусь псевдонаукову маячню про лептони: 
...Не торкаючись зараз питань про "емоції" "грубих" форм матерії у фізичному макросвіті, припустимо, що легкі та "тонкі" лептони, коли вони згортаються в конгломерації, отримують якісь "надзвичайні" властивості. Психіка у біологічному світі існує як наслідок розвитку природи. Вона має свого реального носія – фізичну часточку. Ця часточка ще невідома науці на сучасному рівні її розвитку. Відомо лише, що шукати її треба саме у світі субелементарних часточок лептонів. Хай навіть первісні часточки, з яких складається матерія у Всесвіті на ступені до Великого вибуху, ще не здатні до відчуття емоційних станів… 
Однак, схоже, українське суспільство на якомусь ірраціональному побутовому рівні «плагіату» боїться більше, ніж псевдонауки, тому поступово громадське deeply concerned змістилося у бік звинувачень у плагіаті. 


Активісти нападали, Кириленки захищалися, списи ламалися, «був плагіат / не було плагіату»… але скажіть – як автору перевірити, чи всюди він проставив посилання? Звичайно, в англомовному світі для цього існує відповідне антиплагіатне програмне забезпечення, за допомогою якого автор може перевірити, насамперед, сам себе, чи бува не забув він десь вказати джерело. Подібна практика на руку бібліотекарям, які можуть порекомендувати відповідну програму та навчити нею користуватись, але нічого надійного для роботи з україномовними науковими текстами поки не було створено. 

Як на мене, важкість створення якісного антиплагіатного «україномовного» ПЗ пов’язана не стільки з відсутністю масштабної бази робіт для порівняння, як з браком відповідних словників (перекладних, синонімів…) і, побоююсь, справа не зрушиться з місця бо нашим чиновникам постійно кортить когось викривати, хапати, карати… а не зробити щось доброго для зручності авторів та редакцій. Візьмімо, для прикладу, хоча б епопею зі створенням МОНом репозитарію академічних текстів – навіть якщо УкрІНТЕІ віддасть базу дисертацій, то чим це особливо допоможе викладачам? Крім того, будь-який перекладений реферат залишить цю розпіарену мега-базу з носом.

Хочеться пригадати скандал зі «Словником української мови», компанією ABBYY та сайтом Slovnyk.net. Історія з дисертацією Кириленко могла стати поштовхом якщо не відразу для розвитку адекватного антиплагіатного ПЗ, то хоча б електронних словників. Однак, бачимо, що монівським чиновникам любі голослівні інтерв’ю і нові пагони, а українські словники для нас, мабуть, російська ABBYY зробить.

6 коментарів:

  1. Що пропонуєте? Чекати кращих часів чи бібліотекам ун-тів усунутись від процесу взагалі?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Пропоную державі підтримати створення електронних словників. А роль українських вузівських бібліотек без відповідного ПЗ поки дуже обмежена.

      Видалити
  2. Анонімно16.06.16, 08:11

    А що скажете про програму, яку пропонують поляки? Навмисно не пишу назву, аби не подумали, що, часом, рекламую))
    Надійшов від них запит на співпрацю (як в багатьом іншим)... Ось розглядаємо і розмірковуємо....
    Цікавить думка колег з цього приводу....
    Може поділіться досвідом хто та що використовує для подібних цілей у себе в ВНЗ, допоки МОН не висловила свою позицію з цього приводу однозначно

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Жодна з доступних на українському ринку програм не вміє розпізнавати перекладений плагіат, а відтак - користь від впровадження будь-якої з них у навчальний процес доволі сумнівна.
      Окремим науковцям для написання англомовних робіт, або редакторам наших журналів для перевірки англомовних робіт потрібно дивитись який з продуктів має достатньо контрактів з академічними видавцями, щоб була хороша база для проведення порівнянь.

      Видалити
  3. Анонімно07.10.16, 15:15

    В контексті перекладеного плагіату знайшов ось таке "фе" від нашого скопус-журналу "Актуальні проблеми економіки" (в розділі новини):
    http://eco-science.net/news/journal_news/378-mart-2016-mesyac-borby-s-plagiatom.html
    "...хотелось бы напомнить всем потенциальным авторам следующее:
    Да, мы проверяем все тексты на плагиат, на любом из трёх языков, ДО прохождения рецензирования.
    Переводной плагиат (с русского на украинский, с украинского – на английский и т.д.) поймать гораздо проще, чем вам кажется ☺ Особенно опытному переводчику (не будем показывать пальцем)..." Досить "лячне" і навіть дещо зверхнє повідомлення для майбутніх скопус-претендентів.
    Цікаво почути думку автора цього блогу щодо вищенаведеного повідомлення. Нова "суперсекретна програма", чи то експерти всіма базами на світі так досконало володіють?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Джерела для проведення перевірки ніби згадані - сайты университетов, репозитарии библиотек, КиберЛенинка и т.п. Мабуть, просто забивають якісь фрагменти рукопису у пошуковик і шукають співпадіння, але так тільки лінивих плагіаторів можна вирахувати.

      Видалити