Яцек Войцеховський: «На жаль, на це накладається ще й пострадянська манера пустослів’я та дутої фразеології, відірваних від дійсності розлогих розважань, які нічому корисному не служать. Роздуми є для самих роздумів, з принагідним називанням того чи іншого – і все. Постійно крутиться давно забута у світовій літературі назва «когнітивна», також повторюється поняття «корпоративність», яке у контексті творення інформаційних баз та систем вживається лише у Росії і є помилковим. По суті, мова йде про міжбібліотечні консорціуми. Окрім того, є поклики, зовсім декоративні, головно з російської, непродуктивні та банальні, що самою кількістю імітують науковий апарат: Іксінський сказав, що жовте є жовтим, Ігрековська написала, що два на два дорівнює чотири. Це дорога в нікуди».
Не погоджуюся з суворою оцінкою професора-емерита щодо конкретної роботи української дослідниці, однак про радянські манери, використання віджилих термінів, безглузді кальки з російської… – усе це загалом характерно для сучасного українського бібліотекознавства.
Більш того, ми й далі так продовжуємо навчати, а якщо раптом хтось пручатиметься, чи спробує відійти від пострадянського стилю розлогих розважань – заламаємо руки і заставимо повернутися.
Немає коментарів:
Дописати коментар