Кому потрібна бібліотека-реле?

Підозрюю, що різноманітні проекти щодо надання доступу українським вченим до світових інформаційних ресурсів – більше неактуальні. Та частина українських вчених, яка добре інтегрована у світовий академічний простір, знайшла собі альтернативні канали доступу до потрібних ресурсів (лист другу, проксі-сервери, Library Genesis, Sci-Hub…) і готова поділитися даними обхідними шляхами з перспективними колегами. Інші ж українські науковці навчились жити без іноземної мови і важко сказати, що їх зможе змусити зрадити своїм ідеалам.

Ситуація, звичайно, шкодить українському суспільству (особливо прикро за студентів яким не пощастить з викладачами), однак скільки б бібліотекарі доступів не відкривали, тренінгів не проводили… суттєво на стан справ ми не впливаємо. 


Звісно, бібліотеки повинні продовжувати надавати доступ та популяризувати наукові ресурси, але якщо ми хочемо запустити справді успішний бібліотечний проект – потрібно якось змінювати наші акценти. «Доступ є», «доступу нема», «доступ є», «доступу нема»… навряд дану реле-модель бібліотечних сервісів, яку ми так активно використовували останні кілька років, можна назвати успішною. 

Бачимо, що зараз наші користувачі більше зацікавлені в просуванні своїх власних публікацій, своїх установ, своїх журналів. Важко сказати, яка з пропонованих нині бібліотечних моделей виявиться найоптимальнішою для задоволення даних потреб – Liaison Librarian, Embedded Librarian, Library Publishing, чи ще якась… але з бібліотекою-реле потрібно зав'язувати.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар