Бібліотеки Білорусі, або Каханне – не бульбачка

Відвідав міжнародну конференцію у Мінську, а разом з тим й дві білоруські книгозбірні – Національну бібліотеку Білорусі та Наукову бібліотеку Білоруського національного технічного університету. Марно було б сподіватись, що я зроблю цілковито аполітичний допис і напишу виключно про особливості бібліотечних технологій… Без емоцій аж ніяк не вийде, а тому відразу ж розпочну свій огляд не зовсім з бібліотек, хоча для перспектив та форматів бібліотечної співпраці у Східній Європі – це має неабияке значення. 

Чи знають білоруси про події в Україні? Так, знають. Чи білоруське та російське телебачення дезінформують білорусів? Так, дезінформують. І за кого ж вболівають білоруси? За Україну! Однак, будьмо реалістами – усе це десь на рівні переживань за долю Спайдермена, амурних пригод Мікі Мауса, чи морячка Папая. 

Учасники конференції з Росії прогнозовано вдавали святу наївність та давили на формулу «пробачити і забути» – а-ля божевілля кремлівського вбивці колись закінчиться, ви нас пробачите і тоді ми знову житимемо дружно. А й справді, що тут такого? Російські військові вбивають, калічать, тримають у тюрмах наших земляків… як ж вам не пробачити?! 

Однак (!), дехто з російських продавців інформаційних ресурсів спокійно запевняв, що для них за останні роки нічого не змінилося – як купували українські виші їхні продукти, так і купують. 


«Алмаз» Національної бібліотеки Білорусі виявився прекрасним не лише ззовні, а й зсередини. Чудові, просторі зали, відмінне планування, сучасне обладнання, кімнати для індивідуальної роботи, спеціальні пристрої для неповносправних, дитяча кімната, сауна, спортзал… усе це органічно поєднано у стінах бібліотеки. 


Найцікавіша технологічна родзинка НББ – телеліфт. Бібліотекар кладе книжку у спеціальну скриньку, вибирає на моніторі куди її потрібно відправити, натискає кнопку і скринька весело мчить собі під дахом бібліотеки у пункт призначення. 


Хоча мої відвідини припали на вечір, у бібліотеці було досить людно, і всім своїм виглядом читачі показували, що вони тут надовго. З сумками до бібліотечних фондів читачів не допускають, взамін видають ось такі зелені кошики. Натомість, зберігати електронні ресурси не так просто – спершу потрібно надіслати їх у папку адміністратора, а вже потім на власний носій. 


Старанно вишукував до чого б причепитись і пощастило аж у вбиральні. З іншого ж боку – якщо туалет бібліотеки незагажений, значить бібліотекою ніхто не користується. 


Наукова бібліотека Білоруського національного технічного університету знаходиться на етапі змін. Величезні бібліотечні площі, які характерні і для наших політехнік, намагаються переформатувати і пристосувати до сучасних потреб, однак без саддамівських коштів це дуже непросто зробити. 

Подібні трансформації відбуваються і зі штатним розписом. Так, несподівано було побачити Відділ бібліотечного маркетингу, яким запроваджено низку цікавих платних послуг, серед яких визначення бібліометричних показників науковця, або аналіз та уточнення авторського ідентифікатора в базах даних наукового цитування. 


Загалом, білоруси чомусь часто запитували та переживали за свою совковість. Справді, були моменти, коли мені здавалось, що перебуваю у Вейнворд Пайнс, але я аж ніяк не можу назвати бібліотечну справу Білорусі Радянським Союзом, адже їх спеціалісти прекрасно обізнані в сучасних бібліотечних технологіях та тенденціях, і в цьому плані з білоруськими колегами можна сміливо кооперуватися. 

Звичайно, ви скажете, же самим білорусам вигідніше співпрацювати з нафтодоларами, але ж усім відомо, що любов – не картошка.

Немає коментарів:

Опублікувати коментар