Кому вигідний ДСТУ ГОСТ 7.1:2006?

На сайті Книжкової палати України сказано, що «…уніфікація бібліографічного запису у відповідності до міжнародних рекомендацій та національних стандартів забезпечує сумісність бібліографічних даних як на вітчизняному, так і на міжнародному рівні, полегшує процеси розуміння та обміну інформацією і є необхідною умовою інтеграції до світового інформаційного товариства». Для уніфікації бібзаписів у нас використовується стандарт ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 – розроблений росіянами і гармонізований з вимогами ISBD. Цілком можливо, що стандарт дійсно сприяє обміну результатами каталогізації з Киргизією, Таджикистаном, Туркменістаном і з рештою країн, де його було прийнято, однак на етапі входження до справді світового, а не лише пострадянського, інформаційного товариства, виникають певні труднощі.

Напевно, найвеселіші історії «про світову інтеграцію» могли б нам розповісти редактори українських наукових журналів. Конкретний і далеко не унікальний приклад з нашого скопусівського журналу Nuclear and Radiation Safety – відразу два варіанти бібліографії: «для нас» і «для них». Як гармонізований ГОСТ 7.1:2006 допомагає вітчизняним виданням потрапити у визнані світові реферативні, наукометричні бази? Можливо, він навпаки створює додаткові труднощі?

Скопусівський журнал Nuclear and Radiation Safety 
Тотальна більшість популярних бібліографічних менеджерів (Mendeley, Zotero, EndNote Basic, Papers…), АБІСів, електронних бібліотек, баз даних… вперто не укладають бібліографічні списки згідно прийнятого у нас ГОСТу. «Просто їх ніхто не навчив розуміти наші крапка тире і дві косі» – скажете ви. Авжеж, однак це ж ми торуємо шлях до світового інформаційного товариства, а не чекаємо, коли це товариство саме прийде? І як нам у цьому per aspera допомагає ГОСТ 7.1:2006? 

Чи використання даного стандарту дає нам якісь особливі переваги в ідентифікації документів? А при здійсненні бібліографічного пошуку? Стандарт надзвичайно зручний у використанні? Стандарт ідеально підходить як для природничих, так і для гуманітарних наук? Правила бібліографічного опису інтуїтивно зрозумілі не лише фахівцям-бібліотекарям? Використання такої кількості знаків приписної пунктуації справді виправдане? 

GOST vs Vancouver system
Відразу ж, закрадається єретична думка – а чи відмова від ГОСТ 7.1:2006 часом не приведе до покращення якості вітчизняної бібліографічної продукції? Переконаний, що запровадження іншого, більш поширеного у світі, стандарту, значно спростило б життя вітчизняним науковцям, редакторам, студентам, бібліотекарям… і не тільки на словах, а й на ділі, сприяло нашій інтеграції у світовий інформаційний простір. Так кому ж вигідний ДСТУ ГОСТ 7.1:2006?

13 коментарів:

  1. Анонімно04.05.14, 13:33

    Та Ви що! неможна так ще з цим ГОСТом не розібрались, а Ви вже на інший міняти! :)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Історики потім зі всіма ГОСТами розберуться)

      Видалити
  2. Да, он парой сложный, да не всем он понятен и явно оформляется не интуитивно...а какой стандарт вообще прост? Зато, если по нему правильно оформить библиографическое описание, все абсолютно четко понятно и информация об источники дана полная.
    Как отказ от этого стандарта может привести к улучшению качества? Сейчас, при существующем стандарте, ученые, студенты и тд. пишут всякую ересь - та по их спискам литературы парой книгу в библиотеке найти невозможно! Хотя, что это я...наивная думаю что студенты и ученые литературу в библиотеке ищут - есть же интернет.
    У меня вообще постоянно возникает вопрос, стандарт кроме библиотекарей (и то не всех) кто-нибудь в глаза видел? Им еще и облегчай....потом источник установить будет не возможно. Издатели и так плевать хотели на стандарт. У нас библиографии оформляются абы как и кто как понял.
    Я постоянно сталкиваюсь с тем, что даже библиотечные работники со стажем в глаза не видели стандарты, молчу уже об ученых и издателях. Вы думаете они будут лучше работать с библиографией? Они что, школьники? Это ученые, люди с высшим образованием в конце-концов! Если они сейчас пишут редактора на месте автора, то им и с упрощенным стандартом будет все равно. А вы о лишних знаках препинания...
    Трудности возникают при "переходе в мировое информационное пространство"? У кого? Если я описала по нашему стандарту полностью источник, я не смогу для зарубежных журналов упростить это описание по их требование? Не смогу дать такое же описание для наших журналов, которые, якобы, работают по международным стандартам? У нас в издательствах редакторы НЕ РАБОТАЮ! Со стандартами или без оных. Прежде чем лезть в мировое информационное пространство, пусть научаться работать с отечественным. Я, как библиограф, постоянно работаю с очень разными изданиями. Какого бреда в описаниях я только не вижу. И что самое печальное, единицы изданий работают в рамках стандарта или его упрощенном виде ("международном"). Еще 15 лет назад трудно было себе такое представить.
    Если вопрос стоит только в том, как облегчить работу и так не сильно утруждающим себя издателям, ученым, студентам, чтоб они лишнего не написали ("бедные" - это так сложно) и чтоб их поняли зарубежем - при этом реальный источник найти не смогут ибо у нас будут все равно давать описание абы как, но уже по упрощенному стандарту...та ради бога! Отменяйте стандарт! А заодно можно и стандарт сокращений отменить...его ж у нас и так используют как попало, а в упрощенной системе описания вообще таким "париться" не надо. И ссылки давайте по "их" системе давать...зачем мелочиться? Глобализация - это круто))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Звичайно, у недбальстві студентів, викладачів, бібліотекарів, редакторів ітд. стандарт нам не завинив. Але для чого взагалі пропонують працювати за "подвійними стандартами"? При цьому, більшість вітчизняних виробників інтелектуального продукту, що становить інтерес для світової спільноти, вимушені пристосовуватись, чи відмовлятись від прийнятого ГОСТу (як, наприклад, мабуть найрейтинговіший український журнал Symmetry, Integrability and Geometry: Methods and Applications (SIGMA). Таким чином, більшість вартісних досліджень вже "уніфіковано" за іншими, зрозумілими світу стандартами, а для нас залишається якась вторинна, і незрозуміло чи потрібна, діяльність? Тому, мені видається, що ми просто відстаємо від передової практики, чіпляємось за пережитки, ускладнюємо життя і собі, і користувачам, і дослідникам.

      Видалити
    2. Вы писали: "У меня вообще постоянно возникает вопрос, стандарт кроме библиотекарей (и то не всех) кто-нибудь в глаза видел? ...Я постоянно сталкиваюсь с тем, что даже библиотечные работники со стажем в глаза не видели стандарты, молчу уже об ученых и издателях. "

      Так вот зачем заниматься самоедством? Правильно описать не могут даже в ЦБС - постоянные споры, а про филиалы сельские я вообще молчу, ведь там часто люди без проф образования?? Если уж так хочеться по стандартам - то пусть Книжная палата этим и занимается и выставляет в сети правильные описания. Все неучи и недоучки и просто люди увидят как это правильно, зачем тогда государство её (КП) содержит?

      Видалити
    3. Все ж таки за прийняття стандарту проголосувала не Книжкова палата, а Держстандарт України. Тепер це що за орган? (потрібна допомога юристів) Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів? Тобто, може прийти інспектор у редакцію журналу із зауваженням - "ви не дотримуєтесь ГОСТу і тим самим порушуєте права споживачів"??

      Гадаю, якщо самі бібліотекарі не згрупуються з власною ініціативою, то нікому не буде діла в держорганах до бібописів. Навіть досвід того ж журналу SIGMA показує, що альтернатива можлива, а сліпе слідування "традиції" малоефективне в сучасних умовах.

      Видалити
    4. Ви писали: "Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів? Тобто, може прийти інспектор у редакцію журналу із зауваженням - "ви не дотримуєтесь ГОСТу і тим самим порушуєте права споживачів"??"
      Не по темі - сподобалося Ваше зауваження. Як би хотілося, щоб видавництва так перевіряли. Це ж утиск прав споживача в чистому вигляді - бібліотеки платять величезні гроші за літературу, а вона приходить не тільки з друкарськими помилками, але і явно після поганої редакції. І не все можна обміняти на нормальний варіант.

      Видалити
    5. Створіть прецедент - зверніться у Держспоживінспекцію:) Хоча, як нині МБ зауважила, до деяких видавництв держава ставиться з особливою турботою.

      Видалити
  3. Анонімно05.05.14, 11:13

    Библиотекарь еще забыл написать, что не прекращаются споры, как правильно согласно ГОСТ описать интернет-источники. Некоторые указывают так, другие так, .. но в наших условиях это же очень актуальная проблема.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, справді, наші описи Інтернет-джерел також часто далекі від "ідеалів уніфікації".

      Видалити
  4. Згодна! проводила заняття з колегами по опису інтернет-джерел, взяли приклади "мужей ученых", а в них така абракадабра... Хто як хоче, так і пляше... А людей як правильно вчити? Беремо середнє арифметичне... Ми - ЦБС і колеги ниють: мовляв, в області правильно не описують, що я з них вимагаю...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Поки, схоже, ми в глухому куті, і часто у гонитві за цим "правильно" вже не завжди вдається вірно ідентифікувати і-джерело(.

      Видалити
  5. Анонімно15.04.15, 00:12

    Так, цей ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 нікому не потрібний. Що там довго думати, беріть журнал або книгу Оксфордського видавництва і там просто і ясно оформляється список літератури. Робіть і ви так.
    Нудить від цього повторення прізвищ. І який же це розумник придумав цей непотріб - ДСТУ ГОСТ 7.1:2006

    ВідповістиВидалити