Рекомендація

Помітив – для того, щоб закинути результати власних наукових пошуків у журнал, збірник, чи на конференцію… редакції-організатори все частіше вимагають рекомендації. Невже таким чином редактори та організатори знімають з себе відповідальність за майбутнє дітище?! Хіба десяток світлих умів (як мінімум кандидати наук) не в стані оцінити наукову вартість надісланих матеріалів – відрізнити науковий результат від жартів SCIgen?! А можливо навпаки – рекомендація сигналізує, що попри певну сумнівність матеріалу, він надійшов з правильних джерел?! Сумніваюсь, що комусь би відмовили в участі, чи публікації лише через брак рекомендацій, однак для зелених дослідників з невеликих міст та установ отримати рекомендацію = зайві гризоти.

7 коментарів:

  1. Анонімно22.07.13, 14:13

    всі редактори долучені до якоїсь підпільної організації карбонаріїв-бюрократів, адже вони всі поголівно-кулуарно-одномоментно домовилися вимагати оту рекомендацію :)

    ВідповістиВидалити
  2. Нормальному виданню (конференції) мати власних експертів, і проводити незалежне (сліпе, може й подвійне) рецензування всіх "нетлєнок". Ніхто не відміняв peer review. Тоді і якість, може, зросте. А коли автор сам бігає за рекомендацією, читай в 90% він же її і пише...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Беззаперечно, але навіть без peer review редколегії якось справлялись з рішенням щодо публікації. Що ж могло налякати редакторів-організаторів, же би так різко виріс попит на рекомендації?

      Видалити
  3. Анонімно23.07.13, 16:36

    Таки дійсно це робиться, щоб поділити безвідповідальність. Рецензії зазвичай творяться самими авторами.
    І тоді у 2013 р. - у час андроїдів і чогось там ще, у Віснику Книжкової палати, редакційна колегія якого складається з надцяти професорів та докторів, розтлумачується, що "Американським бібліотекам через Інтернет [!] надається доступ до бібліографічної бази даних на веб-сайті Бібліотеки Конгресу, яка містить 27 млн записів і має онлайновий каталог, де зберігаються оцифровані фільми й телепрограми" (2013, № 2, с. 50). Що це за база даних з такою кількістю записів? І як "бібл. база даних", може мати онлайновий каталог, якщо каталог і є "бібліогр. базою даних"; і як цей каталог зберігає "оцифровані фільми й телепрограми"?
    Подібні запитання є практично до кожного абзацу цього тексту. Цікаво чи він друкувався також лише після надання рекомендацій?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Ні, згідно правил подання не потрібно рекомендацій. Тобто у даному випадку вимога рекомендацій не завадила б? Чим?! Лише тим, що разом з автором вітали б і рецензента?

      Видалити
  4. Анонімно24.07.13, 20:46

    Ви абсолютно праві -- якщо людина не в темі, тобто без наукового керівника й інших світил від науки, то дійсно ці перепони не подолати. Мені завше доводили, що це -- формальність, але проти цього чомусь ніхто не виступає. А побігати за рекомендацією приходилося й не раз, але це, мабуть, дуже всім вигідно -- посторінково платимо, рекомендацію самі пишемо, ще й віддячуємо двом! (внутрішньому й зовнішньому) рецензентам! Що зробиш -- наука у нас дорога штука, елітарна, тому черні туди -- зась!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Подолати можна, проблема в поінформованості і пануванні мезозойської корпоративної культури.

      Навіть якщо не скасовувати рецензій, гадаю, цілком нормально якби молодий автор знайшов е-адресу науковця, що займається подібною тематикою і попросив про рецензію. Та побоююсь, що наразі для багатьох колег це повний розрив шаблону.

      Видалити