Інституційний репозитарій: варта витрачати гроші?

Мало кому відомо у яку копійку влітають академічні бібліотеки, що підтримують власний інституційний репозитарій. Дякуючи трійці науковців з Університету Міссурі (C. Sean Burns, Amy Lana, John M. Budd) можемо заглянути у чужу бухгалтерію. Сюрприз дослідження – річні видатки установ, що використовують відкрите програмне забезпечення, мало різняться від витрат установ, що використовують власні розробки. Питання ж щодо майбутнього інституційних сховищ – Користувачам потрібна велика кількість окремих архівів, чи все-таки краще було б їх об’єднувати? – залишається відкритим.

4 коментарі:

  1. Користувачу - все одно, ніхто (ну, майже) не шукає щось в окремо взятому репозитарії. На праці в репозитарії, здебільшого, як знаєте, виходять через пошуковики й гарвестери. Гугелко все одно всіх об'єднує:-)
    А от інституції варто мати власний інституційний репозитарій ще й з міркувань наукового авторитету-рейтингування тощо.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Персональні сторінки велике благо, коли нема - інколи таки шукаю в інституційному архіві (подекуди результативно).

      Сьогодні об'єднання вітчизняних архівів нереальне - дуже різні стандарти щодо контенту і метаданих. Звідси - потрібно активно рекламувати житомирський ґарвестер.

      Видалити
  2. А які в нього (житомирського комбайну) мотивації розвиватися? Ось завершиться їхній МОНівський проект, Сашко захиститься, а далі..

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Власне реклама не лише серед читачів, а й утримувачів архівів - раптом разом зберуться, підпишуть декларацію про розвиток ґарвестеру.

      Видалити