Дивує протиставлення бібліотекознавства і бібліотечної справи. Чудернацько про це пишуть Н. Карташов і В. Скворцов у підручнику Общее библиотековедение: «Бібліотекознавство – це наука, це щось ідеальне, нарешті, це система знань, процес пізнання, відносно невеликий соціальний інститут. Бібліотечна ж справа – це практика, це щось матеріальне, область суспільного поділу праці, нарешті, одна з гілок гігантської системи інформаційного забезпечення суспільства».
Прибираємо з наведеного «псевдопостсхоластику» і отримуємо: бібліотекознавці – теоретики, бібліотекарі – практики.
Чи існують «чисті теоретики»? Без спостереження, експериментів, прогнозування… це вже не наука, а догматика. Не будемо ж виміряти хто більше, хто менше замурзаний в емпірії і погодимось, що бібліотекознавці – і теоретики, і практики водночас.
Безперечно, бібліотекарі не завжди сліпо виконують інструкції і також здатні підніматись до потрібного рівня абстракції. Що ж тоді відрізняє бібліотекарів від бібліотекознавців? Всього лишень документально зафіксований акт самого підйому?
Бібліотекознавці "відкривають" те, що бібліотекарі вже давно знають:-)
ВідповістиВидалитиВчора вчені запустили #overlyhonestmethods - потрібно буде цей коментар перекласти і твітнути)
ВидалитиСупер, особливо "I used students as subjects because rats are expensive":-)
ВидалитиУ мене більш бібліотечне - My bibliography consists of papers that I never read.
Видалититрапилось: «Истинный ученый - это мечтатель, а кто им не является, тот называет себя практиком» (Оноре де Бальзак)
ВідповістиВидалитиДане висловлювання не піддаються верифікації;)
Видалити