Виставка наукпопу за умов нульового комплектування

Знову про виставкову роботу… Вона мене часто бісить! Для задоволення чиїх витончених потреб її проводять? Прив’язка до полум’яних дат, консервування на вітрині єдиного примірника, відсутність цікавих новинок… кому це потрібно? Пропоную альтернативний варіант, реальний навіть за умов нульового комплектування – плакат (автор, назва, анотація, обкладинка і QR-код, що веде на сторінку з повним текстом). За наявності книги у фонді – тулимо лінк на сторінку, де розповідається як читач її може хапнути. 

Головна перевага – плакат ми можемо розмістити у різних людних місцях: у кафе, супермаркеті… і де ще там люди ходять. 

Тепер приклад самої виставки. Взявся за науково-популярну літературу. Хтось переконаний, що українські студеї старанно та цілеспрямовано гризуть граніт науки усі 5-6 років навчання? А хто їх у вагання і сумнівів час може наставити на шлях істини? Ну не нудні ж підручники... Можливо харизма викладача, можливо тато з ременякою… а я ще вірю у наукпоп. 

На майбутнє планую робити щомісячну тематичну підбірку наукопопу. На разі уклав п’ятірку – ті що сподобались + зразок плакату. 

Джонатан Смит «Псевдонаука и паранормальные явления. Критический взгляд». – М.: Альпина нон-фикшн, 2011. 
Уявлення сучасної людини про наукове і псевдонаукових дуже розмиті. У астрологію в наш час вірить більше людей, ніж у Середньовіччі. Що криється за величезною кількістю незвичайних, непояснених, або просто суперечливих явищ, починаючи з біблійних чудес і закінчуючи біоенергетичними методами лікування? Впевнено оперуючи даними психології, фізики, логічного аналізу, історії, Джонатан Сміт веде читача по таємничим територіям непізнаного, не даючи загубитися серед складних наукових понять і допомагаючи розрізняти неймовірну правду та правдоподібний обман. 


Мэри Роуч «Кадавр. Как тело после смерти служит науке». – М.: Эксмо, 2011. 
Перед нами чудове, іноді навіть веселе, дослідження незвичайного життя наших тіл після смерті. Протягом двох тисяч років людські трупи (свідомо, чи несвідомо) брали участь у багатьох важливих і таємничих експериментах. У своїй книзі Мері Роуч описує добрі справи в історії людства, вчинені трупами, і розповідає нам захоплюючу історію про те, що може статися з нашим тілом, коли ми з ним розстанемось. 

Ричард Докинз «Эгоистичный ген». – М.: Мир, 1993. 
Ми створені нашими генами. Ми, тварини, існуємо для того, щоб зберегти їх, і служимо лише машинами, що забезпечують їх виживання, після чого нас просто викидають. Світ егоїстичного гена – це світ жорстокої конкуренції, безжальної експлуатації та обману. А як щодо актів альтруїзму, що спостерігається у природі: бджоли, що чинять самогубство, коли жалять ворога, щоб захистити вулик, або птахи, що ризикують своїм життям, щоб попередити зграю про наближення яструба? Чи суперечить це фундаментальному закону про егоїстичність гена? У жодному разі: Докінз показує, що егоїстичний ген – це ще й дуже хитрий ген. І він плекає надію, що вид Homo sapiens – єдиний на всій земній кулі – в силах збунтуватися проти намірів егоїстичного гена. 

Джаред Даймонд «Ружья, микробы и сталь. Судьбы человеческих обществ». – М.: АСТ, 2010. 
Ця книга американського орнітолога, фізіолога і географа Джареда Даймонда стала міжнародним бестселером і принесла своєму творцеві найпрестижнішу Пулітцерівську премію. Опираючись на дані географії, ботаніки, зоології, мікробіології, лінгвістики та інших наук, Даймонд переконливо доводить, що асиметрія у розвитку різних частин світу невипадкова і залежить від багатьох природних факторів. Наводячи безліч захоплюючих прикладів з власного багатого досвіду спостережень за народами, які прийнято називати «примітивними», а також зі світової історії, Даймонд вибудовує цілісну і переконливу теорію, яка дозволяє читачеві по-новому осмислити приховані механізми розвитку людської цивілізації. 

Наоми Кляйн «No Logo. Люди против брэндов». – М.: Добрая книга, 2005. 
«No Logo» – це одночасно серйозне економічне та культурологічне дослідження, політичний маніфест, наукова монографія і захоплююче журналістське розслідування, що критикує глобалізацію, неолібералізм і сучасний економічний порядок, за якого світ, обплутаний мережами глобальних брендів, позбавлений можливості вільного вибору і не може повноцінно розвиватися. «No Logo» – євангеліє антикорпоративного руху, книга, яку називають новим «Капіталом». Наомі Кляйн розкриває справжні причини основних конфліктів сучасності і пояснює, чому деякі відомі й шановані компанії стають об'єктами відкритої ненависті мільйонів людей, які виходять на вулиці, намагаючись змінити світовий порядок і зробити його більш справедливим.