10 гріхів бібліотек внз

Свой путь пройдя до половины, я снова вижу те же спины. Бачиш, що не можеш прийняти світогляд установи, традиції внутрішньої комунікації, шкалу цінностей – потрібно йти. Колишню любов не повернеш. Питання лише – куди? Накрапав 10 галицьких бід бібліотек внз. Спробуйте погодитись, заперечити, доповнити… Так, це лише слова, і так, це все дуже суб’єктивно.

1.

Ініціативність нікому не потрібна. Адже, ініціатива завжди може бути пов’язана з додатковими напрягами, а кому охота зайвий раз напрягтись?

2.

Наукові пошуки часто зводяться до теоретичного пустослів’я, яке не просто відірване від практики, а яке взагалі неможливе на практиці.

3.

Патологічне усвідомлення власної локальності: манія величі у власному кабінеті і наполохані куріпки за межами рідних стін.

4.

Лицемірство кадрової політики: «не вистачає спеціалістів» – на людях, «у нас роками перевірений колектив» – на ділі.

5.

Неефективність діяльності живить корупцію: відмова від розумних принципів кар’єрного руху призвела до клановості бібліотечної галузі.

6.

Небажання науковців займатися просвітницькою роботою прискорює процес деградації бібліотек внз, що супроводжується тотальною інфантилізацією її основних функцій.

7.

Відсутність фінансування базових потреб комплектування, збереження фондів, умов праці паралельно з роздутістю штатів і штучним старінням кадрів. 

  

8.

Абсурдність невиплати бібліотечним IT-працівникам надбавки за особливі умови праці, попри амбітні національні плани щодо інформатизації.

9.

Зумисне перешкоджання впровадженню здобутків ІКТ у діяльність бібліотек внз, через незнання нових технологій, лінь, апатію, параною звільнення. 

10.

Відсутність креативної маси бібліотекарів, які б могли переступити через власні амбіції, матеріальні інтереси, гарантії майбутнього задля змін на краще.