Розрахунок імпакт-фактора проводиться за трирічний період і цей проміжок врахування цитувань буває аж занадто коротким — часто статті цитуються навіть через кілька десятиліть після публікації. Так, наприклад, американський фізик Стівен Вайнберг опублікував у 1967 році статтю A Model of Leptons, у якій запропонував модель об'єднання електромагнетизму та ядерних слабких сил і передбачив існування бозона Хіґґса. За дану роботу в 1979 році Стівен Вайнберг (спільно з Шелдоном Лі Глешоу та Абдус Саламом) отримав Нобелівську премію. Цікаво, що тристорінкову статтю Вайнберга у Physical Review, яка і сьогодні залишається однією з найцитованіших робіт, у перші 5 років з моменту публікації було цитовано лише приблизно раз у рік.
Хто тільки не критикував індекс цитування, і, маєте рацію, і за це: трирічний термін замалий для багатьох наук і навіть багатьох трендів в галузі однієї дисципліни... Але, формальні ознаки таки з чогось треба було вибудувати. Головне, не розбити об них лоба, маючи за панацею. Купа наукових товариств стверджують, що не "індексом цитування єдиним...".
ВідповістиВидалитиPS. Цікаво перевірити "класиків", н-д, того ж Менделєєва (як відомо в Нобелівській йому тричі (?) відмовляли...
Тепер майже маємо нагоду перевірити - Google Scholar Metrics вирішив h5-індекс розраховувати. Можна буде спробувати ранжування порівняти.
ВидалитиМені особливо імпонує, що стаття всього на 3 сторінки... А де ж такі бажані 12 стор. через 1,5? І за це ще й премії дають)
але ж тільки "Scholar Metrics currently cover articles published between 2007 and 2011". Ок, порівняти все ж можна буде.
ВідповістиВидалитиТому й пишу, що майже маємо нагоду. Гадаю, десь подібні статті-порівняння повинні були б вже з'явитися.
Видалити