За і заради грошей

Марія Юдкевич: Згідно опитування працівників російських університетів – приблизно 40% респондентів виклали минулого року $30-800 за публікацію своїх наукових робіт (третина з них >$150). Мотив – публікації необхідні для просування по службі, продовження контракту, отримання бонусів до зарплати. При цьому, багато журналів взагалі не перевіряють якість цих досліджень, а публікують усі матеріали, що подано в належній формі + квитанція. Як результат – публікації часто є лише засобом для написання звітів, а не механізмом наукової комунікації, промоції нових ідей, чи мірилом наукової успішності.

12 коментарів:

  1. Поки не буде реальної системи peer review - "сліпого" (можливо, подвійного рецензування), зрушень не буде.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Тут мова, швидше, не про можливості як цього позбутися, а про те, що більшості це вигідно.

      Видалити
  2. Анонімно24.03.12, 15:06

    Цілком з Вами погоджуюсь -- склалася своєрідна замкнута псевдонаукова система, де результат оцінюється насамперед кількістю, а не якістю публікацій! Система є повністю самодостатньою (як і сучасна вища освіта), бо не залежить від якихось реальних потреб. Включення ж таких чинників як гроші, посади, звання -- приводить до банального: гроші-товар-гроші" і знову за тим же принципом... Але системі важко протистояти, про це всі знають і пишуть, а тим часом роблять своє...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так результат взагалі не оцінюється (за винятком держнагород). Оцінюють кількість.

      Спочатку "знають" і водночас "пишуть" бо в іншому випадку не матимуть змоги про це говорити... а от що відбувається після взяття висоти? вигоряють?.. самим починає подобатись?..

      Видалити
  3. Анонімно24.03.12, 18:25

    "самим починає подобатись" -- скоріш за все це і є правильна відповідь! Адже шоу має продовжуватися! Тут можна і в демократію побавитися: ми знаємо, що не всі чесно грають, стараємося відслідковувати, але, це життя -- не все можна вивірити, надіємося, що більшість є порядними науковцями, тому маємо дати їм шанс і т.д. І так з гори власної величі....

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Кому шанс? Чому питати з наступників, а не з сучасників?

      Видалити
  4. Анонімно24.03.12, 18:36

    Якщо людина вигорає, то вона не вписується в систему, отже: система її виштовхує, ізолює чи адаптує... У випадку адаптації повертаємося до вже згаданого нами принципу!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. А ще, вирулюємо до питання рівня вітчизняних наукових дискусій - довкола купа абідчєвих=)

      Видалити
  5. Анонімно24.03.12, 20:06

    "Чому питати з наступників, а не з сучасників?" -- А Ви колись пробували критикувати власне керівництво? Легко критикувати вже померлих або ще тільки проектованих,але не сучасників, та ще й владоможців -- їсти ж всім хочеться...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Про це і мова - значно комфортніше не помічати. Звідсіля і всілякі кількісні показники. Зачекаємо на ситих?

      Пробував. Мені - сподобалось, сім'ї - не дуже :D

      Видалити
  6. Анонімно25.03.12, 14:40

    А як все це стосується бібліотек?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Якщо говорити про зберігання, то питання чи не комплектуємо ми фонд засобами для написання звітів? Навіть якщо так - це все рівно частина вітчизняної історії науки? Чи діють бібзакони у звітзасобах, чи зв'язки між цими документами абсолютно хаотичні?

      Якщо говорити про консультування, то чи слід розповідати користувачам про 2 системи координат: "для нашої вам потрібно це, для західної інше і вчіться з цим якось жити"? ітп.

      Видалити