Зрозуміло, що в онлайнові документи автори наукових робіт можуть вносити правки. При масовому використанні такої практики електронні наукові статті отримують статус «живих» документів (або «liquid publication»). З публікації Сергея Парінова виділив такий момент – Вчений у відповідь на критику, або з власної ініціативи, замість того, щоб писати нову роботу, може внести зміни у вже депоновану роботу, при цьому може змінитися (або взагалі зникнути) об’єкт цитування. Прямолінійне вирішення цієї проблеми – заборона на внесення правок у депоновані роботи, автоматично позбавляє нас переваг Мережі.
Не пригадую, щоб хтось з творців наших електронних архівів обговорював ці моменти. Може автор вносити зміни у вже депоновану роботу, чи ні? Або ж коли автор надсилає постпринт, чи звіряють його з надрукованою версією? Використовуючи «Наукову періодику України» знаєш напевне що цитуєш, чи можна бути так само впевненим цитуючи роботу з українського відкритого електронного архіву?
Можливо, доля істини в публікації Парінова є, час покаже. Але на даний момент вважаю, що розміщений в репозитарії має бути статичним і мати конкретний url. Ясно, що на абсолютну істину не претендує ніхто, з'являються нові ідеї, є відповідь на конструктивну критику - ніхто не боронить розміщати нові версії публікації, які будуть мати свої url. Аналог паперових публікацій - там ніхто змін не вносить, є зафіксована думка. Тоді не буде проблем з цитуванням. Може консервативно - але то моє переконання. А для постійного оновлення та редагування - Вікіпедія:). Розумію, що говорю про різні речі
ВідповістиВидалити@Galyna: Мені теж від традиційного важко відмовлятись). Можливо, як варіант, не радикальна зміна цілої статті, а лише автор робить примітку н-лад "це стара моя стаття, а ось у цій мою теорію розбили в пух і прах" і так вже наступні дослідники економлять купу часу.
ВідповістиВидалитиВ будь-якому постпринті, розміщеному в репозитарії, зміни не дозволяються. Принаймні, я не чула про ніколи, щоб десь дозволяли це робити. Репозитарій не виконує видавничої функції, лише збереження та зберігання. Що опубліковано, то має залищитися в незмінному вигляді. З препринтами - не впевнена, але в нашій країні вони не розповсюджені:-)
ВідповістиВидалитиДискусія довкола "живих" публікацій (як і збагачених) лежить трохи в іншій площині, ніж "репозитарії".
@Могилянська Бібліотекарка: ...не чула ніколи, щоб десь дозволяли це робити...
ВідповістиВидалитиА я не чув, щоб в Україні заборонялось це робити=) А чому ні? Знаєш, що десь недопрацював, виправив... наукова цінність матеріалу від цього лише зростає.
...лежить трохи в іншій площині, ніж "репозитарії"...
Поки що так, але хто зна, раптом вже у недалекому майбутньому щось подібне стане одним з головних плюсів наукових е-архівів.
втрачати переваги інтерактивності шкода, але, звісно, проблему вирішувати треба. думаю, зміни мають фіксуватися саме як зміни, тобто в такий спосіб, щоби читач міг побачити, що й коли було змінено.
ВідповістиВидалитивтім, це спрацює, якщо йтиметься про _незначні_ зміни, що не кардинально не впливають на зміст і висновки матеріалу :)
"Знаєш, що десь недопрацював, виправив". Та ж автор сам не може щось виправити у вже заархівованій роботі, а адміни у нас непідкупні:-)
ВідповістиВидалити@Katrina: ...фіксуватися саме як зміни...
ВідповістиВидалитиЦікаво, якщо запропонувати авторам таку послугу, чи зросте через це популярність ресурсу? Поки мені не дано це перевірити)
@Могилянська Бібліотекарка: ...адміни у нас непідкупні...
Автор може написати, що відправив не той документ і просити замінити... хтозна чи не розтане серце адміна.
Для того, що не було таких речей, є Політика відкликання документу у кожного репозитарію, де прописані умови... Але в наших реаліях адмін може "розтанути", звичайно, особливо, якщо учений є одночасно з керівників універсиетету... Втім, тут вже говоримо про етику ученого.
ВідповістиВидалити@Могилянська Бібліотекарка: у даному випадку - постійно говоримо про етику, якщо помилився, то слід це вказати потім у роботі, чи можна промовчати?
ВідповістиВидалитивказати потім, звичайно. Хоча мало хто любить визнавати свої помилки... Пам., коли недавно одного чиновника, який у "вільний час" продукує монографії:-) піймали майже на плагіаті, він сказав, що це він так зреферував:-)
ВідповістиВидалити"може змінитися (або взагалі зникнути) об’єкт цитування".
ВідповістиВидалитиЗгодна, адже разом із зникненням цитати може зникнути аргумент на якому грунтувалися положення авторів-наступників.