Якщо вже заговорили про кіно, то продовжую... Усі ці списки кіношних образів бібліотекарів аж кишать від нужденних, тупих, закомплексованих персонажів. Та ось пригадався мені інший приклад: Флоренція. Італія. Головний інспектор Рінальдо Пацці у ході розслідування зникнення куратора бібліотеки зустрічається з новим куратором – доктором Феллом. Переглядаючи у базі даних ФБР злочинців, що ховаються від правосуддя, інспектор дізнається що насправді нового куратора бібліотеки звати Ганнібал Лектер. Як вам такий образ бібліотекаря? Освіченого, з витонченими манерами, геніального і на додачу ще й втілення самого зла?
Як ви розумієте, нічим добрим зустріч поліціянта з серійним убивцею і за сумісництвом бібліотекарем не закінчилася. Мова ютубівського відео – італійська, але зміст розмови видається мені зрозумілим: – Комендаторе Пацці, ви вже три роки тримаєте в себе «Перламутрове порно» Карпи... Мій терпець вже увірвався! (+18)
Як ви розумієте, нічим добрим зустріч поліціянта з серійним убивцею і за сумісництвом бібліотекарем не закінчилася. Мова ютубівського відео – італійська, але зміст розмови видається мені зрозумілим: – Комендаторе Пацці, ви вже три роки тримаєте в себе «Перламутрове порно» Карпи... Мій терпець вже увірвався! (+18)
Думаю, цей образ можна віднести до сильних сторін... :)
ВідповістиВидалитиЯ вважаю у нашій професії просто немає слабких сторін :)
ВідповістиВидалити