Блоґ «ТТІВУБ» вивісив лінк на англомовну доповідь Коліна Гуарда (Colin Guard) і Арі Каца (Ari Katz): «Оази інновацій: інноваційна діяльність у несподіваних місцях». Не часто зустрінеш актуальну і не порожнякову публікацію іноземців про українські бібліотеки, тому матеріал безсумнівно заслуговує якщо не на полеміку, то хоча б на переклад. Пан Колін (на фото зліва) чудово володіє російською, а вже далі йому б хтось допоміг. Та не будемо зволікати, переповім що і як зрозумів, що запам’яталось і які думки-емоції прочитане у мене викликало (не намагайтесь це десь використати – моєму перекладу не можна вірити). Важливо! Автори, коли вживають «українська бібліотечна система», мають на увазі лише систему публічних бібліотек. Інформацію щодо діяльності Вернадки, чи бібліотек ВНЗ у доповіді ви не знайдете.
Передісторія
Передісторія
Після розпаду совка і здобуттям Україною Незалежності більшість бібліотек, через брак інтересу з боку громадськості і влади, опинилися у дупі. В Україні працює приблизно 18000 бібліотек, але більшість з них відрізана від світу. Бібліотечна система.UA цуралася новаторства. Нові ідеї щодо розширення послуг, або переорієнтації як правило не проходили через жорна бюрократії.
Такий стан речей засмучував якусь горстку бібліотекарів, однак більшість продовжувала жити наче нічого не змінилося. До того ж бібліотеки, які намагались робити все можливе, щоб йти в ногу з часом, частенько ставали жертвами громадських уявлень на кшталт – каму ето надо?
Відзначивши пєрєдовиків бібпроізводства – Центральна міська бібліотека ім. Кропивницького (м. Миколаїв), Міська спеціалізована молодіжна бібліотека «Молода Гвардія» (до речі – прикольний сайт), ЦБС Деснянського району (м. Київ) – автори доходять до висновку, що хоча інновації залишається рідкісним явищем в Україні, при сприятливих умовах все-таки можливі зміни на краще.
Цікаве спостереження (а-ля «гроші не головне»): хоча всі три згадуваних бібліотеки знаходяться у великих містах (читай – можливий доступ до грошовитіших і різноманітніших джерел фінансування) на роботі інших бібліотек мегаполісів така перевага ніяк не позначилась.
Чому ми такі ацтойні?
А) Традиційно українські бібліотеки вважають «охоронцями культури». Їх основним завданням є не задоволення інформаційних потреб, а «збереження культурної спадщини».
Б) Бібліотеки збирають різні статистичні дані, проте циферки ці не використовують для введення нових послуг, чи планування фінансування. Вони сприймаються швидше, як бюрократична розвага.
В) Бібліотекарі «ізольовані», вони не бачать як працюють інші бібліотеки світу. Тому вони і не рухаються уперед, вважаючи, що їхня бібліотека працює як має бути.
Г) Професія «бібліотекар» не змогла залучити динамічних, амбіційних і мотивованих випускників ВНЗ. Кадри старіють і продовжують працювати як за совєтів.
Не їсти після 6-ї та інші поради:
А) Конкуренція – ключ до успіху. Потрібно змусити бібліотеки змагатися. Бібліотеки ідеї – ми їм грамоти. Це повинно підняти авторитет професії в очах влади та громадськості. Слід рівнятись на інших і співпрацювати з іншими: з бібліотеками, владою, підприємствами, організаціями, чєловєками і параходами.
Б) Методи навчання застаріли. Потрібні обговорення, інтерактивність, застосування нових знань на практиці.
В) Потрібно відправляти бібліотекарів за кордон, запрошувати лекторів...
Парадокс: часто люди які повертались от туда, по приїзді потрапляли у звичну анти-новаторську реальність, швидко охолоджувались і питається – Чого їздили?
P.S. Величезне мінусище і анародність даної роботи: автори критикують (і по ділам) нашу державну-владну-бібліотечну вертикаль, але натомість пропонують (мабуть ще більше зло) – вертикаль внутрішньо-бібліотечну (у доповіді ви не знайдете рядового бібліотекаря, а лише «директорів»). Це справедливо, якщо припустити, що кожен керовнік – втілення абсолютного добра та непорочності. Проте, внутрішні бібліотечні бюрократичні жорна (імхо) бувають ще безжальнішими до новаторства, ніж державні. Не знаю чому так промазали Колін та Арі… Можливо, запросили молодого американця на чай з пєчєнькам і розповіли які ми «бідні та нещасні». А можливо і не промазали, просто їм «тут ще працювати». Скоріш за все – я щось не так переклав.
"Після розпаду совка і здобуттям Україною Незалежності більшість бібліотек, через брак інтересу з боку громадськості і влади, опинилися у дупі" (с) - помилка перша: б-ки НЕ ОПИНИЛиСЬ там - вони там і були. Бо перше, що я почула у біб. інституті - про ідеологічну роль б-к як найважливішу. І про це мені тринділи 4 роки ( за ці 4 роки вмерли 3 генсеки - і ідеологія мінялась дуже швидко; було не до книжок та каталогів, треба було швидко ідеологію міняти). Так воно залишилось і тепер.
ВідповістиВидалитизгодом продовжу. бо ніколи зараз
@Наталья: у статті сказано про зміну ролі бібліотек у час коли змінюється суспільство. Можливо, "у час генсеків" була потреба в ідеології (стат. досліджень ніхто не проводив).
ВідповістиВидалитиУважаемый Пан Библиотекар!
ВідповістиВидалитиУ нас есть русский перевод этой статьи, который мы предоставим для Вашего блога, с тем чтобы с ней могли ознакомиться больше библиотекарей, а не лишь те из них, кто владеет английским языком.
Г-н Кац и я очень рады, что наша статья вызвала интерес среди сообщества украинских библиотекарей. Мы не утверждаем, что статья содержит исключительно оригинальные идеи; мы просто хотели поделиться с международной аудиторией мыслями и соображениями, которые мы слышали от многих украинских библиотекарей. Я, конечно, понимаю, что досадно слышать негативные оценки от , хотя вместе с тем подобные же мысли от кого-то из представителей библиотечной семьи воспринимались бы нормально. Я лишь могу уверить Вас, что, несмотря на мою непринадлежность к библиотечной семье, я являюсь соседом и близким другом - я живу в Украине и сотрудничаю с украинскими библиотеками уже более семи лет. Ари Кац и я были авторами программной заявки , которая принесла $25-миллионные инвестиции в украинскую библиотечную систему.
Можете быть уверены, что мы пишем статьи и участвуем в международных конференциях исключительно с целью привлечения еще большей поддержки для украинских библиотек и помощи в решении их проблем. Мы думаем, что в стране,
где 97.5% публичных библиотек не подключены к Интернету (до-Библиомоста), просто необходимо поднимать вопросы как об успехах, так и о трудностях для того, чтобы увеличить первое и преодолеть последнее. Мы надеемся, что эта
дискуссия поможет нам быстрее достичь наших общих целей.
@Colin Guard:
ВідповістиВидалити...конечно, понимаю, что досадно слышать негативные оценки...
Чому ж прикро?! Усі вони справедливі. Набагато гірше чути, що у нас "все Оk" і бачити навкола що це не так.
...несмотря на мою непринадлежность к библиотечной семье, я являюсь соседом и близким другом...
Я у цьому не сумнівався. Сорі, але мені у вашому коментарі ввижається надто багато виправдань. Чому? Єдине, що я закидую вашій доповіді - це переоцінка ролі керівних кадрів.
Ви провели грандіозну роботу, ви розрухали публічні бібліотеки. Більш того - не забули про українське село (на яке наша влада вже давно ложила). Побільше б нам таких неприналежних до бібсім'ї:)
А от $25 млн. це що за сума?
Не зупиняйтесь, не зациклюйтесь... і будь-ласка не забудьте про роспереклад вашої доповіді.
@ALL: переклад доповіді російською тут.
ВідповістиВидалити