Існує у нас така надбавка - за знання та використання в роботі іноземної мови. Це здається логічним, бо приміром при описі загран-літератури дуже навіть не зле якоюсь іноземною шпрехати. Але є тут один момент... З часом, ви розберетесь де band, де chapter... і «уніфіковані» іноземні видання підуть як по маслу. А от вітчизняні? Один випуск зветься «Інститут N. Наукові записки», наступний «Наукові записки Інституту N», наступний «Институт N. Научные записки»... це все в одному році. І тоді питаєш себе: А чи не краще описувати іноземку?
Немає коментарів:
Дописати коментар