Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського передплатила доступ до онлайнових ресурсів провідних світових постачальників наукової інформації. Вернадського поділилась «скарбами» з іншими + дослідила, як це діло використовується. Виявилось, що «протягом (2008) року в середньому кожна установа НАН України щоденно працювала з передплаченими ресурсами (аж!) 1 годину». Цікаво, що звіти про використання цих ресурсів я помітив лише на сайті НБУВ. Як ці ресурси використовують інші установи НАН України? залишається загадкою. Це як в анекдоті про Пєтьку і Чапаєва: нутром чуствую что 0,5 + 0,5 = літр, а метєматічєскі виразіть нє могу. Так само і з нашої потребою у базах – ніби відчуваємо що потрібні, але обґрунтувати цю потребу не можемо.
Ого. Я спеціально їздила в НБУВ, щоб витягнути собі повнотекстові статті, а багато хто навіть ліниться туди зайти, маючи постійний доступ у своїй установі.
ВідповістиВидалитиМожливо є доступ десь ближче, бо Вернадського ділилася з багатьма.
ВідповістиВидалити