Чому не варто публікуватись у «хижацьких» журналах?

Професори Олександр Кларк та Девід Томпсон спробували на пальцях пояснити молодим науковцям чому варто остерігатися «хижацьких» журналів і в жодному разі не публікувати у них своїх робіт. Насамперед, для репутації будь-якого дослідника дуже кепсько мати статтю у журналі, який публікує усе підряд. Якщо в CV науковця опиниться згадка про статтю у «хижацькому» журналі, то обізнані потенційні роботодавці та грантодавці відразу вмикатимуть «червоне світло». 

Задовольнити побажання рецензентів буває непросто і потребує часу, але скористатися послугами «хижого» видавця, це так само, ніби заявити на весь світ, що ви не вірите в себе, власну роботу і в те, що вона здатна здолати прискіпливу експертну перевірку. 

Багато дослідників любить похвалитися чимось на кшталт – за минулий рік я опублікував понад 20 статей. Звичайно, «хижацькі» журнали дозволяють швидко опублікувати багато статей, але яка наукова цінність подібних публікацій? 

Навіть, якщо ви подаєте статтю у журнал відкритого доступу, то, все рівно, існує ймовірність, що він не бере плати з авторів, або існують пільги для певних категорій. Натомість, «хижий» журнал завжди націлений виключно на отримання прибутку і пройдисвіти постараються, щоб ваш гаманець став якомога легшим. 

Потрібно розуміти, що підтримуючи шахраїв від науки в «хижацьких» журналах, автор шкодить не тільки собі, а й своїй установі, науковій галузі та науці в цілому.