Кому потрібен Великий Гетсбі?

За допомогою різних традиційних і нетрадиційних мірил оцінки (кількості цитат, оглядів, читацької аудиторії, завантажень, твітів…) вчені Галі Галеві, Барнабі Ніколя та Юдит Бар-Ілан проаналізували 70000 книг різних типів та жанрів. Науковці вивчали і антології, і комікси, і кулінарні книги… і врешті дійшли висновку, що оптимальний набір мірил для оцінки повинен залежати від типу та змісту книг. Дослідженням наукової літератури присвячений не один пост у моєму блозі, а от про художню літературу згадував вкрай рідко. 

Хочеться дізнатися, які інструменти порадять для оцінки художки, тому що навіть най-най-найнауковішійбібліотеці не можна обмежуватись виключно академічною літературою.

Зрозуміло, що читацьку аудиторію для наукових документів найпростіше заміряти за допомогою Mendeley. З художкою вчені вирішили не вигадувати зайвого і використали дані Goodreads. У результаті отримали ось таку трійку найвпливовіших книг – «Великий Гетсбі» Френсіса Скотта Фіцджеральда, «Гордість і упередження» Джейн Остін та «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра. 

Не впевнений, що порадив би ці хрестоматійні речі своїм читачам. Позиції справедливі для англомовного світу, а в Україні ми, мабуть, отримали б Кобзаря, Захара Беркута, Лісову пісню… (принаймні, маю таку надію, що не якусь тургєнівщину). Однак, навіть якщо не зважати на «англо-деформації», все рівно, очевидно, що суто кількісні методи аналізу поки не годяться для, приміром, рекомендацій що почитати у відпустці.