З початком повномасштабного вторгнення росії українські науковці почали дякувати не лише колегам і фондам, а й захисникам у своїх статтях. У журналі Scientometrics пишуть, що такі «воєнні подяки» стали символом того, що навіть у найскладніші часи українська наука живе, і її серце б’ється разом із країною. Сидить вчений на робочому місці, вдома чи в бомбосховищі з ноутбуком, пише статтю, а десь зовсім поряд звучать вибухи й вчений подумки: «Дякую, ЗСУ, що я можу продовжувати займатися своїми дослідженнями!». Потім ця думка перетворюється на текст у секції Acknowledgment, наприклад: «Щиро вдячний захисникам України за можливість завершити це дослідження».
У роботі було проаналізовано 2762 українські статті, опубліковані за два роки війни. Приблизно дві сотні з них містять такі подяки. Найчастіше це були роботи з фізики, хімії та матеріалознавства, однак слова вдячності звучать і в соціології, і в медицині, і в інших галузях. Усі вони об’єднані одним простим метаповідомленням: без наших захисників не було б цієї науки.
На жаль не всі журнали готові приймати такі подяки. Деякі редактори вважають, що Acknowledgment має бути тільки про науку, а війна – це політика. Але навіть попри те, що не всі слова вдячності потрапляють у бази даних чи проходять редакційні фільтри, виявлені 7% таких статей – це багато. І головне тут не статистика!
Лише уявіть – жодного примусу чи стимулів, але раптом українські вчені захотіли незалежно один від одного написати ці слова! Це нагадування всьому світу, що наука – це не лише про лабораторії й формули, а й про людей і про незламну волю до пізнання та розвитку, навіть у такі темні часи.
Немає коментарів:
Дописати коментар