Виявилось, що попри війну, українські науковці далі активні – 64% продуктивних дослідників з 2021 року змогли або зберегти, або покращити (!) свій рівень публікацій, а кількість українських авторів із високою публікаційною активністю у 2023 році навіть зросла (з 22 до 32 осіб порівняно з 2021 роком).
При цьому лише приблизно кожний п'ятий продуктивний український соціогуманітарій зазначив додаткову афіліацію з іноземною установою. Щоправда, приблизно 72% публікацій українських вчених створені у співпраці з закордонними партнерами, тому розуміємо, що для наших вчених підтримка міжнародних партнерів є надзвичайно важливою.
Звичайно війна створює серйозні виклики, включаючи стрес, обмеження доступу до матеріалів, економічні труднощі… Водночас багато науковців розповіли під час онлайн опитування, що дослідження є для них способом подолання психологічного навантаження та збереження професійної ідентичності:
«Моя команда тут, і лише власним прикладом я можу показати силу духу, прагнення навчати студентів та можливості розвиватися в Україні».«Серед показових прикладів я можу згадати роботу колег, які з перших днів війни воюють на передовій, але якимось неймовірним чином знаходять можливість працювати під час ротацій».«Наша місія і наша пристрасть – займатися наукою. І навіть якщо нас бомбардують чи намагаються знищити, ми будемо захищати нашу культуру та право на інтелектуальний суверенітет».
Це просто неймовірне щастя жити в один час з такими сучасниками! Прагну колись побачити в наших ЗМІ сюжети та публікації про справжню роботу ось цих реальних відданих та продуктивних вчених, а не бездоказові волання про повернення якихось міфічних науковців.
Немає коментарів:
Дописати коментар