Вічне повернення функціонального бібліотекаря

Поступ бібліотечної думки в Україні відбувається, як правило, дуже повільно, відірвано від світових тенденцій і без фінансової підтримки з боку ключових стейкхолдерів. Роками, з перемінним успіхом, ми пояснюємо землякам, що сучасний академічний бібліотекар – це не тільки бабця, яка читає паперові газети й для роз'яснювальних робіт любимо використовувати термін з початку століття “бібліотекар-зв'язківець” (liaison librarian, або subject librarian, або embedded librarian).

Бібліотекарі-зв'язківці відповідають за підтримку зв'язків бібліотеки з конкретними академічними кафедрами або факультетами та діють як посередники між бібліотекою та кафедрами, гарантуючи, що ресурси та послуги бібліотеки відповідають потребам викладачів і студентів. До їхніх обов'язків традиційно входить формування фондів, надання довідкових послуг, проведення інструктажів з інформаційної грамотності. 

Головна фішка – бібліотекар-зв'язківець повинен володіти спеціальними знаннями з конкретних академічних дисциплін, і така галузева експертиза дозволяє академічним бібліотекам надавати більш персоналізовані та релевантні послуги, гарантувати глибину та якість бібліотечних сервісів. 

Звучить все це логічно і гарно, однак – де взяти таких вузькоспеціалізованих дипломованих спеціалістів та ще й у такій кількості, щоб погодилися працювати в бібліотеці? 

В українських реаліях це взагалі смішно – середньостатистичний хімік, чи психолог не проміняє зарплату спеціаліста, на бібліотечне холодне приміщення, з допотопними комп'ютерами, без бюджету на комплектування науковою літературою і ретроградним керівництвом. 

Реалізувати ідею з бібліотекарями-зв'язківцями складно не лише в Україні, а тому у 10-х роках у світі активно заговорили про функціональних бібліотекарів, що зосереджені на конкретних сферах бібліотечного обслуговування, а не пов'язані з конкретними академічними дисциплінами. 

Функціональні бібліотекарі повинні володіти спеціалізованими навичками в таких сферах як управління даними, наукова комунікація, підвищення загальної інформаційної грамотності користувачів. 

Можна хитро сказати, що відбувся певний парадигматичний зсув у бік більш універсальних ролей, коли академічні бібліотекарі повинні охоплювати відразу кілька предметних галузей і брати на себе різноманітні функціональні обов'язки. Як на мене, то просто кваліфікованих працівників у наукових бібліотеках виявилось обмаль і на вчорашніх бібліотекарів-зв'язківців навішали ще цілу купу додаткових обов'язків, “тому що більше нікому”. 

У теорії ніхто не забороняє академічним бібліотекам поєднувати бібліотекарів-зв'язківців і функціональних бібліотекарів, а на практиці варто знати, що коли 2-3 спеціалісти витягують на собі всю роботу, то це по-науковому називається “функціональний підхід”.