Посилене прагнення відповідального оцінювання

Торік вчені з Університету Гранади у відомій роботі а-ля «Церква свідків заперечення бібліометрії», а нещодавно й президент ISSI поділилися своїми тривогами щодо коарацизму. У відповідь на сторінці LSE Impact Blog з'явилися роз’яснення позиції учасників CoARA щодо використання кількісних показників. Якщо дуже коротко, то експертна оцінка – це звісно наріжний камінь CoARA, однак це оцінювання повинне також підтримуватися відповідальним використанням метрик. Як на мене – нічого не пояснили. 

Автори “відповіді” перемалювали яскравий рисунок з NOR-CAM про доцільність використання якісних та кількісних показників на різних структурних рівнях організації наукової роботи й не сумніваюсь, що коарцисти, як і бібліометристи, щиро прагнуть доторкнутись до “відповідального оцінювання”. Але велике питання – як цього досягти?

Попри те, що CoARA побіжно згадує про проблеми експертного оцінювання, схоже вони сильно недооцінені. Водночас бібліометрія ніби й згадується в CoARA… але без жодної конкретики. У наш час знайти хороших рецензентів стає все важче, тому, як на мене, Кевін Бояк слушно запитує у коментарі – Коли компетентні рецензенти просто скажуть, що від них вимагають занадто багато, то з чим залишиться CoARA? Натомість бібліометрія пропонує відносно точні, швидкі та дешеві показники для оцінювання. 

В Україні на державному рівні ми спочатку зневірилися в експертній оцінці, а потім спотворили наукометрію, тому очевидно, що нам потрібно плекати своїх рецензентів та бібліометристів. Вихід із цієї кризи можливий лише тоді, коли ми почнемо вибудовувати баланс між якісними та кількісними підходами. Інакше ризикуємо залишитися в полоні або неконтрольованої експертної думки, або механічного обчислення наукометричних показників, що не відображають реальну цінність наукових досягнень.