Питання багатомовності в гуманітарних науках Східної Європи

Поширення знань у гуманітарних науках відбувається за використання різних мов та різних типів документів. Гуманітарії намагаються донести результати своїх досліджень до різних соціальних груп всередині країни, а не лише до вузькоспеціалізованої міжнародної аудиторії, тому вчені в цих науках активно використовують рідну мову та регіональні журнали. Водночас гуманітарії прагнуть представити свої результати вченим з інших країн світу, щоб отримати відгуки, критичні зауваження, визнання. Цього легше досягти за допомогою англомовних публікацій. Таким чином, для сучасного вченого-гуманітарія однаково важливо вміти отримувати нове знання як за допомогою вітчизняних, так і іноземних наукових публікацій, та поширювати результати своїх досліджень на національному та міжнародному рівнях. 

Зрозуміло, що концентрація публікаційної активності вченого виключно на локальному рівні може призвести до негативних наслідків, адже через брак незалежного рецензування може знизитись якість та актуальність наукових робіт. 

Гадаю, у багатьох з нас виникала така підозра, що внаслідок певних історичних причин в українській гуманітаристиці сформувалися свої традиції й на відміну від світової спільноти, багатомовність не є характерною рисою для українських гуманітаріїв і через це наша гуманітаристика може потерпати від проблем, що пов'язані з неналежним рецензуванням та ізольованістю від світового наукового процесу. 

На 18th International Conference on Scientometrics & Informetrics представлено результати дослідження у якому автори за допомогою даних Web of Science Core Collection спробували дізнатися як багато українські філософи, історики та літературознавці публікують англомовних робіт у порівнянні з іншими країнами Східної Європи та в яких журналах опубліковані ці роботи. 

Виявилося, що публікація різними мовами притаманна для вчених з усіх аналізованих країн Східної Європи. 

У залежності від галузі та країни співвідношення англомовних робіт та робіт написаних національною мовою різниться. Так, наприклад, 81% робіт 2010-2019 рр. написані польськими дослідниками у галузі філософії англійською мовою, тоді як лише 24% робіт словацьких науковців у галузі філософії написано англійською мовою за цей же період. 

Водночас у галузях історії та літератури вчені з усіх проаналізованих країн продемонстрували подібні тенденції щодо вибору мови публікації. 

Таким чином, початкова підозра щодо того, що українські гуманітарії публікують дуже мало англомовних робіт у порівнянні з вченими з інших країн Східної Європи не знаходить підтвердження і багатомовність притаманна також й українським гуманітаріям. При використанні метрик у процесі оцінювання вчених-гуманітаріїв ці особливості повинні враховуватися! 

Варто особливо відзначити, що в українських гуманітарних науках відчутний сильний вплив російської мови у порівнянні з іншими проаналізованими країнами. Для порівняння, у Польщі, де російська мова була обов'язковою до 1989 року, частка публікацій російською за проаналізований період становить лише 1% від загальної кількості. Можна згадати про обмеження баз даних, але кепсько, що через призму Web of Science українську гуманітаристику подано світу як російськомовну! 

Також виявилося, що більшість англомовних статей гуманітарії опублікували у національних журналах своїх країн й ця практика потребує ретельнішого вивчення. З одного боку може виявитися, що саме ці національні журнали мають велику міжнародну читацьку аудиторію та належно виконують роль надійного каналу поширення інформації про нові результати досліджень вчених своїх країн. 

З іншого боку, у багатьох країнах в процесі оцінювання наукових результатів використовують метрики, тому автори можуть бути зацікавлені лише у самому факті публікації у цьому журналі, особливо не переймаючись питанням популяризації своїх результатів.