Американське хімічне товариство відкриває свої цитування, а Україна звернула не туди

Великий видавець наукової літератури American Chemical Society (ACS) прагне підтримувати ширшу оцінку результатів наукових досліджень. Американське хімічне товариство підписало Сан-Франциську декларацію про оцінку наукових досліджень, підтримало Initiative for Open Citations і списки посилань усіх опублікованих видавництвом дослідницьких статей вже відкриті та доступні в базі Crossref. Нагадаю, що після приєднання Elsevier до ініціативи частка відкритих наукових цитувань досягла 84%, зачекаємо коли хлопці з I4OC зроблять нові розрахунки. 


Поки увесь цивілізований науковий світ радіє черговій перемозі відкритих цитувань, в цьому плані в Україні планують повернутися у часи темного Середньовіччя. 

Мінцифри представило проєкти цифрової трансформації серед яких: Удосконалення Відкритого українського індексу наукового цитування шляхом забезпечення використання широкого спектра баз даних щодо публікацій українських вчених. На підставі баз даних публікацій українських вчених формується відповідні показники ефективності, що використовується при оцінюванні вченого та установи, де він працює”


Який це за “широкий спектр баз даних” на підставі яких будуть формуватися якісь “показники ефективності” вченого? 

Досі ідея OUCI була проста й зрозуміла – цілим світом наповнюємо метаданими відкриту базу Crossref, щоб потім без зайвих витрат дізнатися джерела цитувань й швидко виявити впливові роботи. За метадані в Crossref відповідальні видавці, а якщо ми бачимо, що звідкись лізе якийсь непотріб – банимо це за ISSN. 

Анонсоване ж удосконалення Індексу дуже схоже на вкид “потрібних даних” для “потрібних людей”. 

Якось воно все аж надто оптимістично розпочиналося з цим OUCI, однак коли в суспільстві немає розуміння, що таке ті бази цитувань, то напевно неможливо відразу перестрибнути через кілька етапів розвитку й опинитися у вищій лізі. 

Як тут не згадати Світлану Алексієвич: 
“Знову ж таки, на Заході – прядильне, мануфактурне століття… Машина і людина рухалися, змінювалися разом. Формувалася технологічна свідомість, мислення. А у нас? Що в нашого хлопа на його власному подвір'ї, крім рук? Досі! Сокира, коса, ніж – все. На цьому увесь його світ тримається. Ну і ще лопата”.

7 коментарів:

  1. Анонім19.02.21, 12:53

    Та нікуди ми не рухаємося взагалі. "Удосконалення Відкритого українського індексу наукового цитування шляхом забезпечення використання широкого спектра баз даних щодо публікацій українських вчених". По-перше, яке оця фраза має відношення до оцінювання якості накових досліджень? По-друге, в усьому цивілізованому світі бази це інструмент доступу до публікацій, їх абстрактування або індексування. Для оцінювання якості наукових досліджень через наукові публікації використовують журнальні списки, з відповідними рівнями журналів. Звісно, прозоро, змістовно, та головне компетентно розроблені. Знову, у наших у голові каша якась.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Різне використовують, далеко не тільки журнальні публікацій і неодмінно з врахуванням галузі.

      Видалити
  2. Анонім20.02.21, 01:21

    У нас система оцінювання наукових публікацій нагадуює індійську. Список видань, топорний за сутністю складання, база скопус та вос. Аналогічно у Пакистані. Рухаємося у правильному напряму товариші. Зокрема, з огляду на плагіат, то ми з цими двома зірками також ототожні.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. В Індії з цим біда, але їхні чиновники однаково, як на мене, зробили більше спроб, щоб хоч якось на це вплинути. І як нещоданій показав випадок з РИНЦ - український ДАК таки може впливати на поведінку наших журналів. Підозрюю, що на поведінку авторів також)

      Видалити
  3. Анонім20.02.21, 16:32

    Точно, ДАК міг би, коли вдосконалив би свої вимоги до здобувачів вчених звань та пошукачів наукових ступенів, наприклад, запровадивши норму щодо мінімальної кількості цитувань топ журналами ваших публікацій. Ось тут би наша нац платформа індексування могла також стати у нагоді. А так, друкуємося де є блат та кулуари, і навіть якщо тебе ніхто не цитує, отримаємо вчене звання, а потім самонозиваємося вченими гуру і вчимо жити студентів, які на ринку праці просто безпорадні. Повна системна тупість та безвідповідальність.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. В гуманітарних науках все не так просто з цитуваннями - багатьом дуже довго доведеться чекати) Але щодо безвідповідальності, то це так - теперішній підхід націлений на якісь поодинокі "публікації-подвиги", немає розуміння тяглості процесу дослідження, що в цивілізованому світі цілі школи роками працюють над певною проблематикою... Звісно така безсистемність породжує тіньовий ринок продажу публікацій і цілу купу інших проблем.

      Видалити
  4. Анонім20.02.21, 19:18

    Так, ті вимоги, що ми маємо зараз, нищать науковий підхід до написання статей докорінно.

    ВідповістиВидалити