Соціальна дилема в сучасній науці

Девід Шоттон надихнувся переглядом «найважливішого документального фільму останніх років» від Netflix й написав чудовий допис про академічну аналітику та соціальну дилему в сучасній науковій комунікації. Академічна аналітика — застосування методів статистичного, прогнозного моделювання, аналізу даних та штучного інтелекту для аналізу, оцінки та узагальнення різних типів даних, що отримані від університетів та наукових установ, з метою отримання числових значень, які можна використовувати для планування. Усе частіше такі дані використовують для оцінювання студентів та викладачів, для прийняття рішення про розподіл фінансування та для оцінки продуктивності як окремих кафедр, так і цілих університетів. Актуальність соціальної дилеми для академічної аналітики полягає в тому, що вона, як і соціальні медіа, дедалі більше контролюється комерційними компаніями, що націлені на отримання максимального прибутку. 

Звичайно, існують певні відмінності. Власники соціальних медіа отримують прибутки завдяки рекламодавцям, натомість власники академічних аналітичних продуктів більшу частину свого доходу отримують безпосередньо від самого академічного товариства — ті, хто надає необроблені дані, потім і платить за аналітичні послуги, що побудовані на основі цих даних. 

Також, використання соціальних мереж є добровільним, натомість науковці оцінюються за допомогою штучного інтелекту без їхньої прямої згоди. Інформація про вчених, як правило, просто збирається та використовується без права на відмову від аналітики даних та права на оскарження рішень прийнятих на основі такої аналітики. 


Уявімо собі ситуацію — науковець розмірковує, де опублікувати свою наступну статтю. Що може завадити автору подати її в журнал, що належить компанії, якій довірено також оцінювати продуктивність цього науковця? Подібних прикладів конфлікту інтересів дуже багато, коли компанії, що отримують значну частину свого прибутку від публікації досліджень, також оцінюють його та пропонують вказівки щодо подальшого фінансування наукових проєктів. 

Очевидно, що така комерційно контрольована академічна аналітика загрожує академічній свободі та доступу до істини, тому академічна спільнота повинно взяти під контроль інфраструктури аналітики даних, які вона використовує. Ці інфраструктури повинні залишатися відкритими та прозорими в управлінні, а урядові та благодійні організації повинні надавати належну постійну фінансову підтримку цим платформам. 

Українська наука навряд серйозно цікавить власників академічних аналітичних продуктів, але навіть у цій фінансовій мілині ми бачимо, що на бездумну передплату комерційних ресурсів наші посадовці витрачають значно більше бюджетних коштів, ніж на розробку та підтримку власних продуктів.

6 коментарів:

  1. Анонім19.11.20, 16:32

    Це Ви про Елзівер ведете мову? Хоча відповідь тут очевидна. Говоримо, Елзівер, а маємо на увазі Скопус. Говоримо Скопус, а маємо на увазі Елзівер. Один з найбільших видавців академічних журналів (майже 3000 назв), більшість з яких у базі Скопус. Наприклад, є там такий собі Heliyon https://www.cell.com/heliyon/guide-for-authors. Мега-журнал Елзівера. Видається з 2015 року. У Скопусі - з 2015 року!!!!!! Де ви бачили такий журнал, який потрапив би до Скопуса у рік свого заснування? Таких немає. А журнал Елзівера зміг. Далі можна вже і не продовжувати. Усе зрозуміло. Але, публікують оті хлопці з Геліону того 12 номерів на рік. У кожному номері більше 70 статей. Маємо більше 800 статей на рік. Плата за публікацію статті (за її обробку) - $1,750 USD. Маємо на рік виручку розміром...майже 1.5 млн. доларів США!!!! Ось саме тому елзіверовському Геліону і потрібен Скопус - щоб затягувати у журнал авторів, яких душать свої Міністерства щодо Скопуса. Друкувалися б там автори, якщо б журнала не будо у Скопусі? Ні. Ось така Вам історія про такий собі Геліон, який ще не встиг свій перший крок зробити у житті, а вже потріпив до Скопуса. До речі, Геліон зараз у Першому квартилі Скопуса. Мега-журнал у першому квартилі!!!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Elsevier мабуть найяскравіший приклад, але усі компанії, що намагаються продавати в Україні наукові аналітичні інструменти, можна запідозрити у соціальній дилемі. Сервіси, які ніби покликані допомагати, перетворилися на додатковий тягар. Звичайно, можна сказати, що ми самі у цьому винні, але напевно щось не так і з самими цими сервісами.

      Видалити
  2. Анонім20.11.20, 16:32

    Так, Elsevier це найяскравіший приклад. Подивимося на інших гігантів світового ринку міжнародних наукових видань. Ані Вайлі, ані Спрінгер, ані Тейлор, ані Сейдж нічого подібного ринку не пропонують. Вони видавці, звісно зі своїми особливостями. При цьому, лише у Елзівера є інструмент, яким він дає оцінку діяльності усих видавництв та журналів світу - СКОПУС, випливаючі на конкуренцію на ринку. Це добра тактика конкурентної боротьби. Але конфлікт інтересів очевидний. Оцінювати та одночасно видавати журнали це ділема, яка не має права на існування. Потрібно обирати щось одне. В результаті просування Скопуса (за допомогою яких інструментів та компаній просувається СКОПУС то вже тема окремої розмови, згадаємо лише "соратників" Елзівера на цьому шляху - власників рейтингів університетів QS або THE, які вимагають університети підсісти на Скопус), Елзівер отримав супер-аналітичний ресурс, і зараз ліпить з нього нові аналитичні продукти та пропонує (за гроші, звісно) унверситетам і не тільки. Суперова стратегія! Згадувати норму прибутку Елзівера не будемо, бо показник аномально великий, але знаймо, звідкіля та як він формується, і Україна, також, свій внесок у достаток власників Елзівера робить також, і вимогами до публікації і не тільки.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Elsevier просто безцеремонно суне танком, де тільки можна. Але й усі інші продукти WoS, Dimensions, Microsoft Academic, Google Scholar... також, кожен по-своєму, але зацікавлені у даних користувачів. І кожен видавець готовий показати свою аналітику звернень, усі використовують куки, інструменти рекомендації свого контенту, спам-розсилки ітп.

      Видалити
  3. Анонім20.11.20, 21:07

    Ви правильно кажете, але є декілька моментів. Перший - лише Елзівер заробляє на свої продуктах гроші, не вагаючись залазити до дірявих кишень навіть бідних країн. Друге - лише продукти Елзівера та Кларівейта (більше все ж Елзівера, якщо вести мову про географічне масштабування) позалазили до вимог національних Міністерств, диктуючи вченим цілих країн, де та скільки наукових праць потрібно публікувати.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. WoS та Scopus поки найточніші джерела для бібліометристів... але бачив альтернативний аналітичний звіт для японців від Dimensions. Тобто не схоже, що інші компанії хочуть запропонувати клієнтам щось зовсім інше, а не просто викинути своїх конкурентів. Китай лише зараз розпочав прощатися з диктатурою WoS... не уявляю, скільки років для цього потрібно у нас? (і так щоб це було не кроком назад)

      Видалити