Ще більше Scopus та Web of Science від українських чиновників

Попри сумну українську статистику використання рефератних баз даних (сотні установ практично не користувались наданим доступом), монівські чиновники вирішили продовжити передплату на Scopus та Web of Science для всіх державних й комунальних вишів і наукових установ. При цьому, якось по-знущальницьки звучать слова першого заступника Міністра: «Одне з наших головних завдань – це інтеграція української науки у світовий та Європейський дослідницькі простори. А вона неможлива без того, щоб кожен український вчений мав доступ до інформації про дослідження своїх колег у всьому світі». Доступу до результатів досліджень українські вчені так і не отримали, але можна облизатися на реферат, побачити кількість цитувань і полюбуватися індексом Хірша.

Ще донедавна, щоб дізнатися загальну кількість публікацій у МОН додавали дані Scopus до Web of Science. Сьогодні чиновникам потрібні все нові та нові дані, тому в Міністерстві вирішили придбати ще й інструменти для порівняння установ — InCites та SciVal

Так, наприклад, доступ до SciVal повинен отримати Сумський державний університет, працівники якого публікують за рік приблизно 300 статей, = Завантажте зі Scopus дані про три сотні публікацій та аналізуйте собі!  


Усе це виглядає дуже дивно і непослідовно. Ми — беззаперечний світовий лідер за кількістю самоцитувань, публікуємося переважно у власних журналах, або в хижацьких, не маємо легального доступу до повних текстів, застосовуємо порочну методику оцінки наукових досліджень… Спробуємо це змінити?! — Ні, нам потрібно більше аналітики. 

Проблема, звісно, не в самих Scopus та Web of Science, і навіть не в їх куцому використанні. Україна у 2020 році знову уклала старомодну угоду з продавцями наукового контенту. Подібні контракти вже давно нецікаві науковим управлінцям розвинутих країн, натомість в Україні ані влада, ані громадськість нічого не помічають. 

Нещодавно Асоціація голландських університетів та Elsevier домовились, що всі нові статті голландських вчених ставатимуть відразу доступними, а натомість університети купуватимуть нові методи аналізу даних в Elsevier. 

Якщо нідерландський досвід може видатись дуже далеким, то у сусідній Польщі вчені отримали ліцензію на публікацію 3000 статей в Open Access, доступ до всіх журналів груп Lancet та Cell, архівування цих журналів на польському сервісі Infona і, на додачу, доступ до SciVal та Scopus. І подібні угоди в поляків не тільки з Elsevier. 

Можна розповідати, що все впирається у бюджет, але це не так. Наприклад, учасники відомої світової ініціативи OA2020 намагаються перерозподіляти ресурси, щоб замість передплати підтримувати відкриті проєкти. 

Якщо погортаєте матеріали OA2020, то побачите, що сучасні угоди з науковими видавцями залежать не від багатства країни, не від величини передплати у попередні роки, а від того, на скільки послуги компанії були потрібними вченим країни. 


Грубо кажучи — не скільки статей наші вчені зможуть прочитати на порталі видавництва, а скільки статей вони опублікували у журналах цього видавництва. 

Подібні процеси повинні відбуватися і в нашій країні — публікаційна активність українських науковців з року в рік залишається майже незмінною, досі переважно цитуємо самі себе та публікуємось у своїх журналах… ось вам користь і приблизна реальна вартість передплати Scopus та Web of Science. 

Натомість, комерційні продавці знову обвели навколо пальця наших наукових управлінців, підсунувши їм мільйонний контракт на підтримку архаїчної моделі передплати виключно реферативних ресурсів.

23 коментарі:

  1. Анонім01.06.20, 10:56

    А вы заметили, что МОН использовал очень старые логотипы продуктов для этой новости? Вот с тех пор, видимо, и шаблоны этих контрактов. Серьезно, вот такая маленькая деталь выдает, что никто в Министерстве этим Скопус и Вос не пользуется. Годами!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. А раптом бази Web of Science повернулись у лоно Thomson Reuters?;)

      Видалити
  2. Анонім01.06.20, 12:13

    "Сьогодні чиновникам потрібні все нові та нові дані, тому в Міністерстві вирішили придбати ще й інструменти для порівняння установ — InCites та SciVal". А чиновники від МОН усвідомлюють, навіщо їм потрібні нові дані? Вони що, лише на основі даних СКОПУСа будуть порівнювати наші установи? Тобто, у нас є стратегія розвитку наукових досліджень України, де чітко вказано, що дані для оцінки будуть братися лиши зі СКОПУСа? Міністерство вже стало філією Елзівера? А де дані інших агенцій, наприклад Кларівейта? Про "допотопність" змісту такої угоди взагалі добавити щось важко. Є досвід Польщі і не тільки. Чому не вивчаємо?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Чому тільки Scopus? Чітко ж сказано Scopus та Web of Science. А крім того, доступ до аналітичних надбудов до обох цих продуктів - InCites (WoS) та SciVal (Scopus).

      Видалити
  3. Анонім01.06.20, 13:08

    Яку конкретно інфо для порівняння наших установ буде використовуват МОН за допомогою цих інструментів Скопуса та Кларівейта? Знову усі буде чиплятися на гачок журнального імпакт-фактора та квартилів? А імпакт кожної окремої статті буде братися до уваги? І чому МОН не може підписати жодної угоди з жодним великим видавцем, як це роблять інші країни, щодо умов публікації статей?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доступ не так для МОН, як для університетів та наукових установ і це повинно допомогти інтегруватися. А вже як саме, з якими показниками, на рівні статті, журналу... поки загадка. Так далеко ніхто не запитував)

      Видалити
  4. Хотіли так зробити. Принаймні, розглядали таку можливість в серйоз. А потім нова та молода команда))))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. У нас так завжди - то попередники, то молода команда. Наша пісня гарна й нова...

      Видалити
  5. Анонім02.06.20, 12:20

    Такі умови співпраці, що пропонують Україні Елзівер та Кларівейт є просто допотопними. Це що, Елзівер так оцінює науковий потенціал України, що не пропонує нам нічого більш змістовного, або це ми самі себе так поважаємо, що погоджуємося на будь які умови співпраці? Дійсно, чому не можна вивчити досвід Польщі у співпраці з Елзівером?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Анонім02.06.20, 13:12

      Вивчення польського досвіду нічого не дасть. Я була на конференції в Польщі і бачила, що в цьому Elsevier Eastern Europe, з яким спілкується наш МОН, працюють самі поляки. А раніше до нас в університет активно приїздили представники з московського офісу компанії, де працювали лише росіяни. Інша фірма теж явно з російським душком. Ви вірите, що вони колись запропонують вигідний контракт для України? Я не здивуюсь якщо виявиться, що ми ще й за них платимо. Наші дурники радіють, що вони знають англійську, а для чого тоді росіянам http://www.elsevierscience.ru/ і полякам https://www.elsevier.com/pl-pl свої сайти? Невже ви думаєте, що росіяни, чи тим більше поляки знають англійську гірше за нас? Там люди хоч трішки дбають про національні інтереси. А у нас тільки думають як встигнути більше набрати.

      Видалити
    2. Рада директорів компаній складається не з росіян та поляків, тому, як на мене, роль національного фактора є дуже великим перебільшенням у Вашому коментарі.

      Видалити
    3. Анонім02.06.20, 16:28

      Раді директорів важливо заробляти багато грошей, а не дбати про національні інтереси країн третього світу. Якщо 10 поляків приносить компанії достатньо грошей, якщо українці справно платять то це і є для великого боса основне, а не турбуватися чи враховані інтереси навіть не членів ЄС. Так нам самим це нецікаво, то складно звинувачувати у чомусь єльзевірівських босів.

      Видалити
  6. Анонім02.06.20, 15:14

    Погоджуюся. Елзівер, в частині прийняття рішень про Великі угоди, це не поляки точно, і не росіяни. І пропозицію маємо формувати ми, тобто Україна, представлена МОН. Питання: "Коли і кому наш МОН пропонував чітку угоду не тільки щодо доступу, але й щодо публікацій? Кому і коли? Якщо не влаштовує Елзівер, запропнуйте таку угоду наприклад Емеральду. У лондонському офісі працюють британці і за цей ринок відповідає Віце-президент з Британії. Достатньо комунікабельна людина. У Емеральда розмір APC не більший за Ельзіверовський, для України вони і так дають 50 відсотків знижки. Формуйте для них оферту і боріться за прийнятну вартість публікації. Можна і до Тейлора і Френсіс звернутися. У них середня плата за публікацію найнижча серед "великих". Все що порібно зробити МОН - визначити ті журнали у портфелях великих видавців, які набільш потрібні нашим вченим для дієвої пропаганди нашої науки, і зробити пропозицію видавцям. А які журнали потрібні нашому МОНу? Топ-імпактні? Це дуже широка відповідь, крім того до багатьох уже черга вчених з розвинутих країн, де такі Великі угоди цими видавцями вже підписано. МОН має зрозуміти, що за журналами, які прогресують щодо імпакту, потрібно полювати систематично і вполювавши, відразу робити пропозицію видавцю, щодо публікаційної угоди. Робити передплату з дисконтом за публікації статей наших вчених років на пять наперед, тобто викупати майбутній контент журналу. От тоді це буде дійсно стратегія просування нашої науки у світі і повага до наших вчених. Невже це так важко зробити, тобто вивчити міжнародний ринок наукової періодики, підібрати набільш прогресуючі журнали списком у декілька сотен для різних наук, зробити оферту видавцям цих журналів щодо APC (плати за публікацію зі знижкою), сформувати відповідний кошторис та закласти його своєчасно до держ. бюджету, та частково залучити власні кошти наших університетів, створивши, таким чином, консорціум? Це що, так складно зробити?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Я вважаю що складно), це серйозний аналіз. А ще важче потім це успішно застосувати на практиці, пояснити корисність всім чиновникам нану, мону, мінфіну... Як на мене, це тривала, послідовна робота для якої потрібна команда та кошти.

      Видалити
  7. Анонім02.06.20, 19:50

    У МОН не знайдеться на це коштів? Тут зовсім не у коштах справа. У нас вже витрачено майже 30 років на будь що, але не на послідовну роботу у сфері просування української науки у світі. За 30 років не знайшлося на це коштів? Команда...а яку за розміром команду тут потрібно? Тут навіть 10 людей, які глибоко у цій темі - це вже навіть забагато. Ми що, боїмося конкурувати з розвинутими країнами світу у цьому питанні? Тут не тільки гроші відіграють роль, але й мізки, наукові мізки. Часу мало залишилося. Років через 10 "нічим" вже буде навіть мріяти про конкуренцію. Але, якщо ми самі вже самовизначилися бути аутсайдерами, то вже інша справа.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Звичайно, кошти порівняно невеличкі, але не тільки МОН, а й НАН, МОЗ... не цікавляться цим напрямком. Гадаю, серед працівників міністерств, керівництва інститутів, університетів мало працівників, які публікуються в іноземних журналах різних видавців, відповідно, їм дуже складно зрозуміти цю потребу.

      Видалити
    2. Анонім02.06.20, 23:10

      Патону 101 год, давно не пишет, министра нет, предшественница даже кандидатскую не защитила. О каких офертах видавцям цих журналів щодо APC вы говорите?

      Видалити
  8. Анонім03.06.20, 01:07

    Из слов выше следует, что единственный выход для наших ученых - выезд на работу зарубеж. Туда, где профильное министерство, подписывая пятилетний договор с крупным издателем, выкупает для своих ученых место в будущих тиражах известнейших журналов, где одна единственная публикация может быть залогом карьерного роста в течении всей жизни...Здається, що до усвідомлення сутності цієї фрази ані наш МОН, ані більшість наших вчених ще не дійшли.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Анонім03.06.20, 11:03

      Потрібно відповідати певним вимогам, щоб отримати роботу закордоном, а якщо розрив тільки збільшуватиметься, втому числі й інформаційний, то кепсько. Подивіться скільки в американських та європейських університетах аспірантів з Китаю, чи Індії. Наші випускники витримають таку конкуренцію? Ми звикли писати в фейсбуках про мізки на експорт, насправді все не так радісно.

      Видалити
    2. Якось це неправильно, як на мене, відразу виїзд закордон - як оптимальний вихід. Хоча реальні приклади показують, що я напевно помиляюсь.

      Видалити
  9. Анонім03.06.20, 12:54

    Якщо все ВЖЕ так погано з нашими "науковими мізками на експорт", то до чого взагалі вести мову про просування наукових публікацій наших вчених у світі? Тоді, те що ми публікуємо, взагалі не потрібно просувати. Просто надрукували в одному з майже 2000 університетських журналів, зарахували до "власної справи" у відділі кадрів, зафіксували у звіті і все. А раз так, то тоді все правильно. Тоді, раз на експорт вже все скінчилося, то давайте тоді інтенсифікуємо імпорт, а саме імпорт іноземних студентів до наших університетів. Це гроші, як мінімум. Для успішного імпорту потрібні університетські рейтинги, а для рейтингів потрібні будь які публікації у СКОПУСі та ВОСі. І не важливо, що журнали можуть бути навіть з майже нульовим імпактом. Важливо будь що і будь де, аби лише у ВОСі та СКОПУСі. Тому, чергове придбання МОНом доступу до СКОПУСу та ВОСу це натяк нашим університетам, що рух у напряму "імпорту" це більш важливе зараз, ніж рух у напряму "експорту". Якщо у країні закінчилися наукові мізки, то це зовсім не радісно.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Анонім03.06.20, 19:49

      Я не писав що мізки закінчилися, але може так статися якщо триватиме дебілізація нашого суспільства. Хто зараз мріє стати хіміком чи біологом? У нас змалку прищеплюють любов до всіляких екстрасенсів та постійних квн.

      Видалити
  10. Анонім19.08.20, 13:01

    сегодня стало известно что Скопус не дадут, а только Wos. В чем же дело? Может кто то знает ответ.

    ВідповістиВидалити