Clarivate Analytics вважає Крим спірною територією

У мережі з'явився текст офіційного листа-відповіді Міністерству освіти та науки України від компанії Clarivate Analytics. Українські чиновники поцікавились, чому в профілі журналу “Materials in Archaeology, History and Ethnography of Tauria”, що представлений у Web of Science Core Collection, у даних про видавця вказано Simferopol, Crimea, Russia. Представник Clarivate Analytics Нік Тернер відповів, що “Крим - це спірна територія, подібно як Тайвань, чи Гонконг”. 

Попри резолюцію Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України, попри цілу низку міжнародних політичних та економічних заходів, що скеровані на припинення агресії Росії проти України… компанія Clarivate Analytics повторює тези кремлівської пропаганди. 



З афіляціями авторів зашкварювався й Elsevier, й Springer… але одна справа, коли ти імпортуєш дані з тисяч журналів, де члени редколегій не перевірили інформацію від кожного автора, а зовсім інша, коли експерт працює безпосередньо з профілем конкретного видання. 

Відповідь українцям, швидше за все, склали в московському філіалі компанії, проте незрозуміла діяльність українського МОН. Ніби й пригрозили, що ми платимо $645 000 у рік не для того, щоб побачити прапор окупанта навпроти українських міст. Але таке враження, що після глумливої відповіді про “спірну територію” наші слуги народу просто здулися? 

Як добре, що у світі є уряди Німеччини, Канади, Франції, США, Литви, Польщі… які не бояться продовжувати, посилювати й просто знають, що робити з окупантами та їх поплічниками. А ми стояли і мовчали, і мовчки чухали чуби…

UPD. Профіль цього кримського журналу раптово зник з Master Journal List, але запитань від цього не поменшало... - читайте новий допис.

23 коментарі:

  1. Анонім24.06.20, 09:46

    Clarivate - це новий Danone від наукометрії.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Danone швидко вибачився та покаявся, а не розповідав у офіційному листі, що шовініст стріляв по спірній території.

      Видалити
  2. Анонім24.06.20, 11:45

    Абсолютно не здивована. МОН офіційно рекламував ці російські вебінари https://clarivate.ru/webinars у себе на сайті. Я писала про це, але від мене просто відмахнулися.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Щось я дуже сумніваюся, що на сайті МОН було оголошення "Реєстрація на російські вебінари".

      Видалити
  3. А я от вже впевнена, що буде та вся історія подана як перемога.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так і купівлю чізбургеру можна представити як перемогу, але ж не факт, що всі поведуться)

      Видалити
  4. Анонім24.06.20, 23:56

    А чому така ситуація неможлива, наприклад, у Британії або Австралії? Тому що у них власне бачення (власні списки журналів) оцінювання якості наукових публікацій. Там на ВОСи (як і на СКОПУСи) ніхто не молиться. Ніхто за ВОСами не бігає. А у нас все навпаки. Свого якісно зробити не можемо. Все бігаємо по світу з протягнутою рукою. Думаємо, що наші копійки у декілька сотен тисяч доларів примусять Кларівейт діяти неупереджено. Повагу до себя ні за які гроші не купити. От би у нас не було доступу до бази ВОС і що? Ми що, не знаємо, як виглядає розділ Literature Review середньостатистичної статті українського автора? Ніяк. Як правило, це перелік 5-8 імен, з нулем глибокого аналізу самих публікацій. Так навіщо тоді нам платити оті гроші ВОСу та одночасно втрачати гідність? Нонсенс. Добрий автор, володіючи англ. мовою, навіть не маючі колег в інших країнах світу, завжди знайде майже все, що потрібно для доброго Огляду Літератури і без ВОСів-Скопусів. Це як купити у інопланетян скафандр за 645000 доларів для того, щоб навчити працівників пошти реактивно розвозити на велосипедах пенсію по селах.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Погоджуюсь, мені от дуже подобається Норвезька модель, але сумніваюся, що у нас розуміють для чого це взагалі купують, от треба купити і все тут.

      Видалити
    2. Анонім26.06.20, 09:52

      То вже умовний рефлекс в частині щорічної купівлі доступу до тих баз. Просто "так модно". А який конкретний ефект інвестування у купівлю цих баз саме для нашої науки - ніхто не знає. Про Норвегію та її модель (списки наукових видань) тут мало хто знає, як і про Британію, Німеччину, Австралію, Італію, Бельгію.....ми на відшибі наукового простору, тому така поведінка Кларівейт це ще раз вказати нам на наше "місце".

      Видалити
    3. Але я не хочу таке "місце" і переконаний, що я не один такий)

      Видалити
    4. Анонім27.06.20, 17:08

      Вот это точно - условный рефлекс. Для чего, для кого не понятно, главное купить. Шопоголики министерские. Если бы хотя бы раз купили что-то из своих денег, тогда бы и голову возможно включали

      Видалити
  5. Анонім25.06.20, 14:22

    Ще один журнал знайшли, цього разу SEVASTOPOL, RUSSIA https://mjl.clarivate.com/home?issn=0928-5105

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Знову ж таки - помилки бувають, але непотрібно писати гидоту про спірні території.

      Видалити
    2. Анонім28.06.20, 07:41

      Росіяни давно б закошмарили цю фірму за такий лист, а наші вміють лише з фопками воювати. Сцикотно. Хоча це я про козирні міністерства, а в ці мони, мікульти йдуть такі, що взагалі нічого не вміють.

      Видалити
    3. Анонім28.06.20, 08:29

      А я думаю, что как раз наоборот -- деньги обещанные какому-то чиновнику уже перевели и теперь ему как-то неудобно. Хотя что я такое пишу -- чтобы украинский чиновник и неудобно?)))

      Видалити
    4. Так вже ніби одного взяли і всіх причетних змінили, звільнили ітд...

      Видалити
    5. Анонім28.06.20, 11:12

      Свято место пусто не бывает. Этот куда-то не туда понес)), а скорее всего просто барыга, пожадничал и ему дали понять, что он не один здесь такой хитрый. Что после этого задержания процесс подписки стал "прозориший"? Как было невесть что, так и есть, если не хуже. Конечно, россияне и будут писать нашим чиновникам все что захотят -- в одних рыльце в пушку, а другие просто бестолочь.

      Видалити
  6. Анонім28.06.20, 14:46

    З підходом до передплати основних баз потрібно розібратися вже давно. Це стосується як ВОСа-СКОПУСа, так і баз провідних видавців світу. Скільки грошей кожного року кидається з бюджету України на такі цілі, а який ефект від цього, хто його рахував і коли? Ось, наприклад, дуже цікавий матеріал (зовсім новий) від Елзівера про СКОПУС. Дуже толково написаний https://www.elsevier.com/__data/assets/pdf_file/0006/785571/ACAD_RL_SC_EB_AddPowertoYourDecisions_iPDF.pdf. Чого хоче Елзівер зробити за рахунок СКОПУСА - монополізувати світовий ринок наукової аналітики як мінімум, та наукової інформації як максимум. Це стосується і впливу на міжнародне наукове співробітництво, фінансування наукових досліджень, і також світової конкуренції між унверситетами. Ось, на сторінці 15 є чудове посилання "As Trevor Barratt, managing director of the Times Higher Education (THE) states, “Four years ago, THE’s World University Rankings had 400 universities ranked; we now have 1,100. With Elsevier’s help, we have a much more global view of universities and their performance”. Читаємо уважно і тобі побачимо, що це СКОПУС прагне впливати на усі університети світу за рахунок університет. рейтингів. Так, після невдалої спроби купити рейтинг ТАЙМЗ у 2019, Елзіверу нічого не залишається як наводити вже застарілі посилання на вислови керівництва (минулого) ТАЙМЗ (2018 рік), але "блакитна" мрія Елзівера, навіть з такими "актуальними" посиланнями очевидна - абсолютний контроль над унверситетською наукою у світі, бо Елзівер - це також і найбільший видавець наукової продукції світу. Про глобальний конфлікт інтересів казати вже й годі. А що робить Україна СВОГО, унікального, щоб бути НЕЗАЛЕЖНОЮ у цьому питанні наукової інфо та аналітики? Невже не зрозуміло, що на кону в обох, Елзівера (Скопуса) та Кларівейта (ВОСа) - найвища ставка - абсолютний контроль ринку унверситетської науки, і не тільки науки. За такої Великої гри коретність посилань на териториальну приналежність журналу у базі - це просто щось мізерне для ВОСу. Тому, вихід лише один - робити на національному ринку свої інформаційні, аналітичні, наукові продукти. Створювати свої списки наукових журналів, вивчаючи дуже детально світовий досвід, залучаючи найменш заангажованих та найбільш результативних зарубіжних експертів у цій темі. Все що робить Україна останні 30 років - вчиться правильно обирати, кому і за що поклонитися. На яку повагу тоді ми розраховуємо?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Для Clarivate це можливо й неважливо, а російській пропаганді тільки дай щось, щоб замісити велику брехню. Зараз видно зі змін інтерфейсу, що компанія особливо дбає про китайських та російських користувачів - а в нас більше грошей у нас не з'явиться, тому хоч чітку позицію варто мати.

      Видалити
  7. Анонім29.06.20, 14:26

    На питання поваги до України з боку подібних ВОСів можна подивитися і з такої точки зору
    https://www.universityworldnews.com/post.php?story=20200624152823873
    "Transparency International was right in pointing out in 2013 that “in some instances, corruption has invaded whole systems of higher education”. From the articles in this book, this appears to be true for at least Russia, Ukraine and India". Як можна поважати країну, де ТОТАЛЬНА корупція у ситемі вищої освіти....Росія, Україна та Індія - оце так симбіоз. Ви думаєте, що ВОСівські клерки не читають побідних матеріалів? Читають. Як кажуть, маємо, що маємо.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Але 2 з цих 3-ох країн мають свої національні офіси Clarivate, а ми ні і годі чекати, що російський, чи індуський офіс будуть політично незаангажованими разом з усіма наслідками. Чому на 45 млн. потенційних користувачів у нас ЖОДЕН великий видавець не відкрив своє представництво в Україні? Мабуть, справа не тільки в корупції, а ще й талант певних чиновників так послідовно забивати на інтереси країни.

      Видалити
  8. Анонім30.06.20, 22:42

    Цікаве питання щодо того, чому жоден великий видавець не відкрив у нас свій офіс. Щоб відкривати у країні офіс, видавець повинен знати "навіщо". Формувати підгрунтя для підписання Великої угоди про доступ та публікації? Відверто кажучи, у цьому питанні наша наука не достатньо продуктивна, щоб задовільнити попит великих видавців. Продуктивна, мається на увазі як кількість статей, так і кількість їх цитувань. Є окремі предметні галузі. Але лише окремі. Інші продукують низьку якість, в результаті наші автори просто "задовбуть" редакції журналів Великих видавців питаннями, як ото його зробити так, щоб статтю всеж прийняли до журналу (будуть склоняти до "договорняку"). Звісно, це закінчиться світовим рекордом з деск-реджектів статей наших авторів Великим видавцем і на цьому співробітництво закінчиться. Тому, для Великого видавця ми ще замалі та кволі. Крім цього, у нас дуже диковине відношення до рефандінгу вартості публікацій - держава якось і не при чому. Сам фінансуй зі своєї кишені. Це для Великого видавця - просто дикість. Інший напрям - партнерство з видавництвами України. Перспективно співпрацювати у рамках свої партнерських програм Великому видавцю тут майже немає з ким - університетські видавництва ну дуже кволі. Трохи живі. Тому, з огляду Великого видавця у нас тут Дикий Захід. Так, вихід може бути і зверху - на рівні МОН. Формуйте концепцію розвитку наукової періодики в Україні, розміщуйте її в рамках концепції розвитку наукових досліджень та визначайте роль Великих міжнародних видавців. У нас така концепція у МОНа є? Наврядчі, по спочатку потрібно розібратися у чому ті Великі видавці відрізняються один від одного. Вайлі це не Спрінгер, а Елзівер не Тейлор. Для одних Україна буде все ще не цікава еволюційно (і хоч ти лусни тут), а от для інших...можна пофантазувати. Це складні питання. Саме тому, чиновники на них і "забивають".

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Але є досвід балтійських країн, чи невеликих скандинавських країн... які цікаві великим видавцям. А в нас якийсь суцільний колоніалізм. І зовсім не схоже, що хтось на державному рівні намагається це змінити.

      Видалити