Як використовувати пошукові системи для написання наукових робіт

Шум навколо запуску Open Ukrainian Citation Index показав нам усім як, насправді, більшість українських користувачів використовує цитатні бази даних та спеціалізовані пошукові системи - виміряємо свій h-індекс, можливо, ще імпакт-фактор журналу (в якому вже опублікували свою роботу) і закриваємо браузер. Тепер якось більш зрозуміло, чому в Україні стає все більше Скопусу, а не науки. Давайте нагадаємо дуже юним аспірантам, як ми можемо на максимум використовувати можливості інформаційних інструментів, які прийнято у нас називати наукометричними базами даних. Для прикладу оберемо той ж таки OUCI, хоча, зрозуміло, що подібний функціонал ви знайдете у багатьох базах цитувань (тут вже, швидше, питання до джерел даних).

Отож, Ви  юна аспірантка (аспірант) і вирішили кілька днів, місяців, а може й років… свого життя витратити на наукові дослідження. Якщо Вам дуже-дуже пощастило з науковим керівником, то Ви вже приблизно орієнтуєтесь, куди рухатись. Якщо ж ні  то у Вас є поки доволі нечіткі уявлення про майбутню справу всього свого життя. Це трохи лячно, але й прекрасно водночас. Годі вже цієї лірики - прийшов час діяти! 

Спершу перевіримо в OUCI, над чим зараз працюють Ваші колеги та опоненти, щоб раптом не вигадати велосипед. Припустімо, Ви хочете досліджувати джаз. Запитаємо в OUCI про нові документи, де в назві, або анотації автори згадували джаз = jazz | джаз (ми використали вертикальну риску, як оператор АБО, щоб відразу шукати документи латинкою і кирилецею). 

Ми отримали понад 8000 результатів, серед яких затесалося й кільканадцять непотрібних документів, тому, за допомогою фільтрів на лівій панелі, спробуємо викинути зайве. Можемо відразу звузити тип документів, наприклад, до журнальної статті, оскільки набори даних навряд цікавлять юних аспірантів. Бачимо, що підтягло багато статей з непрофільного для нас журналу «Blood»,  натискаємо на X біля запису і прибираємо його з результатів. 


Випробуймо різні фільтри: індексується у Web of Science, чи Scopus, коди ASJC, наукова спеціальність… але завжди особлива увага тут на топи у фільтрі «Видання»  Popular Music, American Music, Jazz Perspectives, The Musical Times, Journal of the Society for American Music, Popular Music and Society, Ethnomusicology, British Journal of Music Education, Black Music Research Journal…

Ось Ви вже й відібрали журнали, що опублікували найбільше робіт з Вашої тематики, і, відповідно, ці журнали Вам потрібно знати та читати, щоб потім подати власний рукопис на розгляд в одне з цих видань. Неодмінно звертайте увагу на фокус робіт, структуру статей та їх методологію


Нові документи, що з’явилися з Вашої тематики  це добре, але давайте подивимося ще на роботи, що виявилися найбільш впливовими. Праворуч натискаємо «За кількістю цитувань» і відразу (з допомогою doi) спробуємо переглянути повні тексти робіт. Обов'язково перевіряємо джерела цитувань кожного впливового документа і намагаємося зрозуміти мотиви цих цитувань. 


Ретельно фіксуємо усю нову знайдену інформацію про топ-авторів, установи, тематичні журнали… Бачимо, наприклад, що публікацію Ендрю Кеніа активно цитували філософські журнали. Це плюс  більше варіантів для публікації, мінус  ці статти та журнали доведеться також переглянути. 

Ось Вам маленький шматочок аналізу цитувань і корисної наукометрії, а хірші вже на старості будете міряти.

2 коментарі:

  1. Анонім26.11.19, 15:57

    OUCI, видно, дуже цікавий інструмент для науковця. Було б бажання, можно було б багато корисного взяти. Можливо, десь і конкурент скопусу як реферативної бази. Конкурент - початківець, але конкурент. А за вашим посиланням, щодо чи багато у нас скопуса та чогось подібного, типу ВОСу, пан Денис усе добре сказав на цю тему "Scopus як концепт через ці рейтинги перетворився на «вебометрикс» у найгіршому розумінні цього слова. Просто лінійка, за якою треба бути довшим і вищим, ніж твої колеги. Це гидко, я не хочу асоціюватися з цими процесами". А хто з нас, викладачів, хоче бути асоційованим до цих процесів - ніхто. Від нас просто вимагають в університетах і все. А оце маленьке творіння OCIU дійсно може бути корисним, хоча нашому університетському керівництву наврядчи про щось скаже.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Доля OUCI і подібних проєктів залежатиме й від розвитку Initiative for Open Citations. Для комерційних баз метадані редагують просто так, то здавалося - чому б їх відразу не зробити відкритими... проте, часто люди поводяться алогічно. Некоректне використання показників - це світова проблема і тут який би точний інструмент не був, а управлінці однаково вигадують як схибити.

      Видалити