Найпопулярніші журнали серед українських авторів згідно з Web of Science

У попередніх дописах розглядав, звідки взялася значна частина приросту українських публікацій у Scopus, а нині давайте ненадовго зазирнемо у бази Web of Science. Проведемо простенький пошук ADDRESS: (Ukraine) Refined by: PUBLICATION YEARS: (2019 OR 2018 OR 2017 OR 2016), поглянемо на Source Titles і отримаємо топ-5 восівських журналів за популярністю серед українських авторів: «Питання атомної науки і техніки» (724), «Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв» (603), «Наука і освіта» (599), «Baltic Journal of Economic Studies» (584), «Світ Медицини і Біології» (499). 

Тобто, бачимо, що більшість українських авторів полюбляють публікувати результати своїх досліджень саме в українських журналах. 


Маленький ліричний відступ. Дехто вважає, що саме бельгійському священнику і професору фізики Левенського університету Жоржу Леметру слід приписувати авторство ідеї про розширення Всесвіту, проте пан професор опублікував ці роботи у бельгійському журналі, який мало хто читав за межами Бельгії, тому Леметрі прозвали «найвидатнішим серед невідомих учених». 

Коли наші управлінці активно агітували за використання Scopus та Web of Science, то планувалося, що така зміна орієнтирів допоможе українським вченим стати більш помітними у світі науки. Чи роботи наших авторів у цих журналах Web of Science допомагають здійснити задумане? 


Підозрюю, що хтось скаже: Стривайте! Це все видання Emerging Sources Citation Index. «Буфер», з якого поки і у вищу лігу не переходять, і не вилітають. А от якщо поглянути на роботи наших природничників… Я вас розчарую. 

Обмежуємо наш пошук до Science Citation Index Expanded і знову отримуємо топ-5 переважно українських журналів: «Фізика низьких температур» (382), «Фізико-хімічна механіка матеріалів» (Materials Science) (333), Nanoscale Research Letters (294), «Фізика високих енергій» (280), «Український математичний журнал» (275). 


Звісно, дуже добре, що у нас є рецензовані видання, і немає нічого поганого в тому, що українські автори часто публікуються в українських наукових журналах. Водночас, нам корисно знати і розуміти, за рахунок яких видань в основному відбувається приріст українських публікацій у базах Web of Science. 

Крім того, якщо порівнювати публікаційну активність українських вчених у конкретних галузях, то бачимо, що наявність / відсутність українського восівського журналу у цій галузі має дуже велике значення, тому на це потрібно зважати. 

До речі, польські автори притримуються дещо схожих публікаційних стратегій (у топі – Przemysl Chemiczny та Acta Physica Polonica A), а от іспанські журнали далеко не найпопулярніші серед іспанських науковців. 


Не знаю як вам, а мені видається, щоб було б краще, якби українські автори демонстрували публікаційну поведінку подібну до іспанських учених.

33 коментарі:

  1. Анонім10.07.19, 11:34

    Добра стаття. З неї слідує те, що основне призначення (за власним вибором журналу) більшості журналів українських, які є у ВОСі це пропагандувати вітчизняну науку. Добра справа. Питання, а серед топ-журналів світу є такі журнали, які мають аналогічне призначення? Пропагандувати власну (національну науку)? І чи можуть наші видання за такого самопризначення конкурувати навіть колись з провідними зарубіжними виданнями?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Наші журнали потребують промоутерів, щоб конкурувати з провідними журналами. Як мінімум головний редактор повинен відвідувати усі міжнародні конференції у своїй галузі. У нас поки більшість засновників / власників журналів думають, що можна обмежитись якимись косметичними засобами, не вкладаючи гроші, скажімо так, в інтелект.

      Видалити
    2. Анонім11.07.19, 18:44

      Вкладати гроші в інтелект для більшості наших журналів-видавців це щось незрозуміле та неприйнятне. У нас журнал грає у пінг понг з авторами. І це уся видавнича галактика для наших журналів. Так вони цю галактику хочуть сприймати самі. Щоб відвідувати різні зарубіжні заходи, потрібно витрачати на це гроші, і можливо, не малі гроші. А це вже інвестиція, до чого не готова переважна більшість наших журналів та видавців. Взяти від журналу - так, а вкласти у журнал - ні. Тут взагалі потрібна зовсім інша ментальність, відкрита, комунікативна. Тому, головні редактори, видавці наших журналів не відвідують профільних міжнародних конференцій, і не зацікавлені жодним чином просувати свої журнали серед своїх колег (а можливо, і значно обмежені у можливостях такого просування). Головний редактор міг би стати потужним промоутером журналу, але для цього сам журнал повинен інвестувати у це кошти. Наші журнали або цих коштів не мають, або не мають бажання ці кошти інвестувати саме у це. Сказати образно, вітчизняна науково-видавнича справа - вічні жнива, незалежно від сезону. Тут не до внесення мінеральних добрив, тобто інвестицій. Подивіться, з якою нереальною швидкістю великі зарубіжні видавництва отримують права на видавництво вже існуючих журналів від наукових товариств та університетів у країнах, що поруч (Чехія, Литва, Латвія, Польща, Угорщина). Тобто. там журнали університетів та наукових товариств цікаві для зарубіжних видавців, а що наші журнали? Для кого вони цікаві? У деяких науках до наших журналів жодного інтересу. А якщо так, то чого тоді вони взагалі вартують?

      Видалити
    3. Багато наших впливових журналів вже продали права на англомовну версію і я не розумію цього. По суті наша редакція робить всю роботу, а західний видавець лише переклад, але левова частка прибутку дістається не нам. А ці ресурси можна було б витрачати на розвиток журналу. З усім іншим цілковито погоджуюсь + ще члени редколегій повинні бути активними промоутерами своїх журналів, а у нас, побоююсь, багато членів і не знають куди їх включили і що воно взагалі таке)

      Видалити
    4. Анонім12.07.19, 11:23

      Цікава тема з правами на видавництво англомовної версії наших журналів зарубіжними видавцями. А що це за журнали такі? А на якому етапі відбувається рецензування статті - до перекладу, чи після? І чи сплачує наш автор (україномовний) додатково до АПС ще й вартість перекладу зарубіжному видавцю? А кому власне сплачуэться саме АПС - нашому журналу чи зарубіжному видавцю? Як я розумію, наш журнал в результаті має приймати статтю після рецензуванню, а переклад та фінансові питання - обовязок зарубіжного видавця? У чому тоді фінансова мотивація нашого журналу? Наш журнал отримує щось на кшталт royalty за кожну статтю? Скажу, як на мене, то це дуже кабальна схема співробітництва для наших журналів.

      Видалити
    5. "основне призначення більшості журналів українських, які є у ВОСі це пропагандувати вітчизняну науку."
      З точністю до навпаки: це не українські журнали пропагують українську науку, це українські науковці пропагують українські наукові журнали. Із двома застереженнями: 1) "пропагують", бо не вміють написати по-ангельскі (та і знайомих у редакції ТАМ не мають); 2) практично ніхто у світі щодо цієї "пропаганди" ні сном, ні духом ))

      Видалити
    6. Анонім14.07.19, 22:47

      Пропагандировать журнал может только тот ученый, которого цитируют в огромных масштабах. Хороший пропагандист это тот, кто имеет в закромах минимум тысяч 15-20 цитирований. У нас таких очень много? Не думаю. Поэтому, из подавляющего большинства наших ученых пропагандисты пока не очень. А вот, что касается того, что пропагандирует это подавляющее большинство...исходя из общего низкого качества научных статей, то это скорее анти-пропаганда. Но, так как подавляющее большинство наших журналов в мировой научной среде пока невидимы (по разным причинам), то эта анти-пропаганда нашими авторами наших журналом никакого дополнительного негатива нашим журналам не добавляет. А вот что бы журнал пропагандировал наших авторов, нужно, что бы сам журнал был высокоцитируем, и давал за первый год с момента публикации статьи минимум 30-40 цитирований на статью. У нас есть такие журналы? Да таких у нас нет ни в ВОСе, ни в Скопусе. Нигде у нас таких нет. Поэтому, у нас никто никого пропагандировать не может физически. У нас это как закрытый водоем, пруд, озеро, а может и болото. Вся пропаганда только в рамках этого болота. И никому из вне нет дела до этого водоема, кто там "лебедь, щука и рак". Серьйозные авторы к нам не ходят, супер-издатели зарубежные на нас не заглядываются и не предлагают достойных условий сотрудничества. Цитируют нас, как авторов, так и журналы, очень мало. Мелкий и закрытый водоем.

      Видалити
    7. Ви знаєте таке слово "іронія"? Там взагалі-то лапки стоять. Насправді, ніхто нікого не пропагує і не збирається, люди просто набивають собі кількісні показники: хто для захисту, хто для звітності.

      Видалити
  2. Анонім10.07.19, 11:49

    Щодо Вашої точки зору щодо іспанських журналів та авторів, з Вами повністю погоджуюсь. Географія авторів журналу відіграє дуже важливу роль для журналу. Можливо, навіть - критичну.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Як на мене, то все-таки критичним є проведення рецензування рукописів. Переконаний, що у певних підрозділах соціальних та гуманітарних наук цілком можуть бути впливові (у межах країни) україномовні журнали.

      Видалити
  3. Анонім10.07.19, 12:36

    После запуска этого Emerging Sources Citation Index уже не тот Web of Science. Вангую что скоро и для журналов ESCI будут импакт-факторы считать. Посмотрел для смеха новый номер этого Baltic Journal of Economic Studies http://www.baltijapublishing.lv/index.php/issue/issue/view/21 почти все авторы из Украины. Ничего не могу утверждать, но нет в моей родной области такого, чтобы все авторы журнала были из одной страны. Ну нет. Разве что какой-то журнал студенческих работ.

    ВідповістиВидалити
  4. Анонім10.07.19, 12:42

    Да нет, у нас точно не Испания. А может даже и не Польша. За границей, наверное, журнал сам гоняется за хорошим автором, а у нас, авторы гоняются за нашими журналами. Наверное, методы "погони" за журналами у нас устраивают большинство наших авторов, и возможно, эти "методы" совсем не возможны в случае с солидными зарубежными журналами. Поэтому, Испания нам только снится.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Якщо б у нас також платили по $40.000 за публікацію, то напевно ми б ще й не такі гонитви побачили. Але скільки б не сміялися з китайських, чи індійських фейкових публікацій, але наука у цих країнах розвивається шаленими темпами. А у нас чомусь не так.

      Видалити
    2. Анонім11.07.19, 10:35

      Так это ведь опыт Китая Вы привели! Вы еще вспомните их потуги предлагать контракты известным ученым мира с единственной целью - публиковать статьи в мировых топ-журналах! Мы должны на них равняться? Разве ученого ученым делают только деньги? Наука у них действительно развивается, но главная причина в том, что китайские ученые уже очень хорошо интегрированы в систему высшего образования развитых стран (например через очень интенсивный обмен и рабочие контракты). Особенно их аспиранты, которые пользуются спросом на Западе в вузах. У нас такой образовательно-научной интеграцией с хорошими вузами и научными центрами и не пахнет (в сравнении с Китаем), может быть потому что, качество наших научных исследований (не всех, но большинства) придумано лишь для того, что бы отрабатывать государственные гранты та отчитывать перед университетской администрацией. Корень системы у нас другой - у нас ученый-преподаватель должен сидеть на цепи у администрации университета. Вопросов лишних задавать не должен и должным быть готовым быть приставленным вузом в обойму очередного государственного гранта. А как у нас вузы распределяют грантовые деньги между своими преподавателями-участниками таких проектов - хорошо известно. Крепостной строй полнейший!

      Видалити
    3. Ось щодо інтеграції, навчання студентів, робочих контрактів, гадаю, і потрібно переймати у цих країн досвід. А як державний грант можна особливо розподілити в університеті? Хіба що адміністрація може себе в різні проекти позаписувати?

      Видалити
    4. Анонім11.07.19, 23:06

      Гроші від гранту заходять на рахунок університету, а далі Бог по імені Адміністрація-ректор вирішують, скільки давати тих грошей учасникам проекту, як правило у вигляді додаткових ставок. І не тільки учасникам проекту, і далеко не на потреби проекту. Так, гроші з проекту, просто напросто вимиваються.

      Видалити
    5. А хіба за логікою десь не повинно бути записано, що це гроші виключно на проект А, а це на проект Б...? Якщо Ви кажете, що це не фіксується, то й у людей немає мотивації = зрозуміло чому у нас така сумна статистика участі у проектах Horizon 2020.

      Видалити
    6. Анонім12.07.19, 09:50

      Так вони і є на проект А, але статті витрат мають бути точно узгоджені з адміністрацією вишів. Ось тому, гранти від Горизонту у нас не достатньо популярні. Автономія вишів перетворилася у більшості випадків на вакханалію адміністрації.

      Видалити
    7. Анонім12.07.19, 11:31

      То есть? Можно выиграть европейский грант и получить потом отказ от руководства университета?? Никогда о таком не слышал.

      Видалити
    8. Анонім12.07.19, 12:05

      Та ні. Яка там відмова! Далі - просто і ясно. Тобто, гроші заходять на рахунок вишу, а ректор (він підписує платіжні доручення), вже вирішує, що та скільки вам дати. Або Ви самі даєте доручення головному бухгалтеру університету?

      Видалити
  5. Анонім10.07.19, 12:46

    Да, этот "Балтийский" журнал конечно "пропагандирует" украинскую "науку" вовсю. Но, скорее всего, у нас в Украине, достаточно таких журналов-"пропагандистов" нашей "науки", входящих в Вос или даже в Скопус. Во многих областях науки такая история не редкая. К сожалению. Видно, отказывать "своим" авторам у нас еще не научились.

    ВідповістиВидалити
  6. Анонім10.07.19, 12:56

    Ви зараз мову ведете про журнал з економічних наук? Яких, яких наук? Економічних? Ці, ті, які є рекордсменами з кількості захищених кенів та денів? Та там більшість науки то просто "ширма". Де ви бачите ту економічну науку в Україні? Тому і більшість економічних журналів в Україні мають лише одне завдяння - обслуговувати оту ширму. Тому, щодо економічних наук тут дивуватися в Україні не потрібно. Іншого, і журналів у тому числі, у нас очикувати не варто. Серед фізиків, хіміків, математиків можливо дещо інша ситуація.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так часто звучать звинувачення у бік наших економістів + з індексацією економічних журналів "американські гірки", але жодного серйозного дослідження на цю тему ще не бачив? Навіть наші педнауки ніби колись аналізували, але не економічні? Чому так?

      Видалити
    2. Анонім11.07.19, 09:49

      А що тут досліджувати? Чи добрий вчений не зможе відрізнити погану, і скоріше за все, не рецензовану статтю, від статті високої якості? Зможе точно. Чому серед хіміків та фізиків це можна відрізнити, а серед економістів не можна? Все що потрібно, це почитати уважно статті, які у нас друкуються, співставити з добрими статтями зарубіжних авторів у добрих зарубіжних журналах і висновок стає очевидним - наші журнали обслуговують давно існуючі схеми отримання наукових звань і ступенів, тому автори наші і друкуються саме у наших, більше доступних за іноземних, журналах. Якщо система отримання наукових ступенів та звань корумпована, то про який розвиток вітчизняних журналів може йти мова? Чи про те, що система корумпована, також потрібно проводити дослідження окреме? Потрібно нагадувати, скільки коштують послуги опонентів на нашому "ринку" і т.д.? Тому, у нас більшість журналів - заручники цієї ситуації.

      Видалити
    3. Анонім11.07.19, 10:51

      Чому серед хіміків та фізиків це можна відрізнити? Ну не скажите. Видел как-то статью о температуре плавления сплава, мол мы уменьшили температуру, теперь нужно тратить меньше энергии бла-бла-бла и вот вам польза для нэньки Украины. Прикол в том, что всем давно известно, что этот сплав плавится и при меньшей температуре, но... утверждена тема итп. Понятно, что чиновники с их экономическими педагогическими и прочее образованиями в этом не разберутся. Наши экономисты просто пишут дикую лирику, а это сразу бросается в глаза.

      Видалити
  7. Анонім11.07.19, 11:20

    Дикая лирика! Да, это в точку о подавляющем большинстве научных статей экономистов, и большинство наших научных журналов эту "дикую лирику" глотают на ура. Главное, что у журналов появился свой "интерес" эту дикую лирику печатать. И похоже, такой интерес очевиден.

    ВідповістиВидалити
  8. "Це все видання Emerging Sources Citation Index. «Буфер», з якого поки і у вищу лігу не переходять"
    До речі, цікаве було би дослідження: ESCI за вже кілька років існування хоч якісь із купи різноманітних журналів "підготувало" для "підвищення у класі", хтось звідти у "вищу лігу" трьох баз перейшов?

    ВідповістиВидалити
  9. Анонім19.07.19, 12:08

    Ось цікавий "свіженький" матеріал з теми ВОСа-Скопуса. Це про те, як у Росії працює індустрія "дописування за гроші" авторів до готових до публікації статей. Сором якийсь! І головне - із 344 таких "статей" лише 9 % опинилися у ВОСі, а інші 91 % - у Скопусі. Це про те, яка з баз - ВОС або Скопус більше печеться про стандарти публікації статей та свою репутацію. "Мусорний" Скопус видно на це не зважає.
    https://retractionwatch.com/2019/07/18/exclusive-russian-site-says-it-has-brokered-authorships-for-more-than-10000-researchers/

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Для такої різниці достатньо й одного журналу, але на самому сайті можна роздивитись анотації, країну-видавця і здогадатися, що за журнал.

      Видалити
  10. Анонім20.07.19, 11:31

    А у нас, в Украине, что не так как в России? Достаточно немного погуглить, какие статьи публикуют наши авторы в наших журналах, и в тех, что в ВОСе и СКОПУСе в том числе. Авторы, у которых публикации в теме например сельхоз наук, раз тебе, и уже соавторы публикаций в теме гос. финансов, а юристы как то неожиданно становятся соавторами публикаций в теме управления финансами предприятий, и так далее. Да у нас тема "прикрепиться к готовой статье перед публикацией" это ведь наша супер-традиция, что бы прогнуться перед "маститыми авторитетами науки", а на самом деле просто "порешать" взамен такого одолжения какие то свои вопросы. А потом, у нас появляются монстры научной деятельности с сотнями статей в загашнике. Цирк какой то. Как же с нас должны умирать от смеха иностранцы! Вот бы по Украине провести такое исследование, как по России, что бы легитимизировать вот этот цирк!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Пишуть на сайті - Мы работаем по Договорам с университетами разных стран: Россия, Азербайджан, Казахстан і вже за це їм подякуємо)

      Видалити
  11. Анонім22.07.19, 11:08

    Ссылка конечно масштабная http://123mi.ru/tverdie-fakti-o-nas.php
    "Мы за 3 года опубликовали больше 2.000 статей (больше 10.000 ученых) в Scopus и Web of Science.Наши довольные клиенты порекомендуют нас, им можно позвонить". Как же нужно дискредитировать науку, что бы ученых называть "клиентами"! Хотя, это уже не ученые. И таких больше 10000 тысяч. "Рынок публикации статей существует уже давно. В университетах есть люди (иногда даже отделы), которые помогают своим коллегам публиковать статьи в зарубежных журналах (Скопус, Томсон и других) и в отечественных журналах (ВАК, МОН и других)". Так это уже сформирована целая порочная система псевдонауки и псевдоученых. Но, самое главное - "Мы предлагаем около 100 «крутых» журналов с рейтингом Q2 и Q1. Журналов Q3-Q4 еще больше". Вот бы добыть список этих журналов и выложить на форуме?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. У них на сайті таке помпезне портфоліо журналів, а серед прайсів дуже банальні абстракти статей, тому, гадаю, що не всі ці цифри правдиві.

      Видалити