Рецензування наукових книг: кругова порука, або вони й справді це роблять

Практика розкриття імен рецензентів у наукових книгах – це звичайна практика в країнах Центральної та Східної Європи. Ми це сприймаємо як даність і часто навіть не замислюємось, що не весь науковий світ живе за такими ж канонами. Так, наприклад, у Європі та США не вказують імен рецензентів, а в Фінляндії та Фландрії на державному рівні використовують спеціальну етикетку peer-review label – прізвища рецензентів приховано, але це лого свідчить, що видавець провів рецензування роботи. У PLoS One з’явились результати цікавого дослідження, в якому автори спробували перевірити, чи польська практика розкриття імен рецензентів на обкладинках наукових монографій виконує функції peer-review label, і чи можна її використовувати в якості критерію оцінки наукових публікацій.

На першому етапі дослідження були проведені інтерв'ю з 20 з 40 найбільших польських видавців наукових книг, щоб пересвідчитися, що польські видавці проводять рецензування книг. На наступному етапі авторам та рецензентам, які співпрацювали з цими видавництвами, було розіслано анонімне опитування, щоб перевірити слова видавців. 

Результати показали, що видавці проводять рецензування рукописів, надають рецензентам критерії оцінювання та надсилають авторам висновки рецензентів. Видавці рідко просять дозволу на розкриття імен, проте для рецензентів є очевидним, що така практика є частиною процедури рецензування. Таким чином, дослідження засвідчило, що імена рецензентів можна використовувати для ідентифікації рецензованих наукових книг. 

Мені дещо заздрісно, що в сусідній Польщі проводять такі великі дослідження, а у нас МОН та Науковий комітет закликають українців при роботі з науковими монографіями орієнтуватися на локальний досвід нідерландських екологів. 

Водночас, запитайте будь-якого українського видавця, чи проводить він рецензування наукових книг? Або запитайте українського вченого, чи справді він сумлінно рецензував монографії, де вказано його прізвище та науковий ступінь? Переконаний, що відповідь буде ТАК, навіть якщо ці люди не знають, що таке рецензування. Ми не маємо підстав сумніватись у правдивості їхніх слів, однак може виявитись, що всі ми віримо в одну велику фікцію. 

Україномовні монографії рецензують україномовні автори, які працюють у тій самій галузі, можливо, автори жадатимуть отримати рецензію саме від доктора наук, не кожен вчений ще й погодиться рецензувати… відтак, ми отримаємо дуже невеличкі групки рецензентів з підозрою на конфлікт інтересів. 

Отож, як перевірити чи українські наукові видавці справді проводять рецензування, а не просто друкують за гроші будь-яке непродуктивне банальне пустослів’я, що імітує наукову роботу?