Рецензування наукових книг: кругова порука, або вони й справді це роблять

Практика розкриття імен рецензентів у наукових книгах – це звичайна практика в країнах Центральної та Східної Європи. Ми це сприймаємо як даність і часто навіть не замислюємось, що не весь науковий світ живе за такими ж канонами. Так, наприклад, у Європі та США не вказують імен рецензентів, а в Фінляндії та Фландрії на державному рівні використовують спеціальну етикетку peer-review label – прізвища рецензентів приховано, але це лого свідчить, що видавець провів рецензування роботи. У PLoS One з’явились результати цікавого дослідження, в якому автори спробували перевірити, чи польська практика розкриття імен рецензентів на обкладинках наукових монографій виконує функції peer-review label, і чи можна її використовувати в якості критерію оцінки наукових публікацій.


На першому етапі дослідження були проведені інтерв'ю з 20 з 40 найбільших польських видавців наукових книг, щоб пересвідчитися, що польські видавці проводять рецензування книг. На наступному етапі авторам та рецензентам, які співпрацювали з цими видавництвами, було розіслано анонімне опитування, щоб перевірити слова видавців. 

Результати показали, що видавці проводять рецензування рукописів, надають рецензентам критерії оцінювання та надсилають авторам висновки рецензентів. Видавці рідко просять дозволу на розкриття імен, проте для рецензентів є очевидним, що така практика є частиною процедури рецензування. Таким чином, дослідження засвідчило, що імена рецензентів можна використовувати для ідентифікації рецензованих наукових книг. 


Мені дещо заздрісно, що в сусідній Польщі проводять такі великі дослідження, а у нас МОН та Науковий комітет закликають українців при роботі з науковими монографіями орієнтуватися на локальний досвід нідерландських екологів

Водночас, запитайте будь-якого українського видавця, чи проводить він рецензування наукових книг? Або запитайте українського вченого, чи справді він сумлінно рецензував монографії, де вказано його прізвище та науковий ступінь? Переконаний, що відповідь буде ТАК, навіть якщо ці люди не знають, що таке рецензування. Ми не маємо підстав сумніватись у правдивості їхніх слів, однак може виявитись, що всі ми віримо в одну велику фікцію. 

Україномовні монографії рецензують україномовні автори, які працюють у тій самій галузі, можливо, автори жадатимуть отримати рецензію саме від доктора наук, не кожен вчений ще й погодиться рецензувати… відтак, ми отримаємо дуже невеличкі групки рецензентів з підозрою на конфлікт інтересів. 

Отож, як перевірити чи українські наукові видавці справді проводять рецензування, а не просто друкують за гроші будь-яке непродуктивне банальне пустослів’я, що імітує наукову роботу?

12 коментарів:

  1. Анонім01.04.19, 15:56

    Добра тема і цікава. Щодо України, то тут усе просто - рецензування книжок у нас як правило не проводиться, бо книжки продаються також в Україні, а культури наукового рецензування у нас немає, і особливо щодо усвідомлення важливості цього як авторами, так і читачами. Відстали ми у цьому від "загниваючого" Заходу на багато років, та ще й пручаємося розвиватися. Якщо конкретно, то рецензована книга (дійсно, що пройшла ревьювінг), вона навіть в переважній більшості країн Європи розглядається адміністраціями університетів як те, що можна зарахувати до звіту як автору книги, так і редактору книги. А у нас...змінюються підходи у Європі, а у нас ми все здебільшого для галочки включаємо імена рецензентів у книжки, хоча по факту, жодного змістовного рецензування вони не проводять. Знову йде гонитва за кількістю, щоб було чим звітувати в університеті. Все логічно.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Припустімо, що Ви праві рецензування книжок у нас як правило не проводиться - але як це довести? Запропонована поляками методологія не дозволила це зробити... Можливо ще якісь хитрі запитання додати до анкети? Чи залучити незалежних рецензентів і провести рендомну перевірку?..

      Видалити
    2. Анонім13.10.23, 08:34

      Довести просто. Взяти книжку НУШ наприклад Природу і прочитати перли автора. Всі знають, що Вода буває в трьох станах - твердий, рідкий і газоподібний? Але Ні, книжка Природа пише, що стан "газуватий". Газуватий?
      Далі автор пише, що найбільше води людина втрачає при диханні. Мене дитина питає: мама, а що дихати шкідливо для здоров'я? А ще по його даних добовий рівень використання води особою 320 літрів, коли в Європі 120 л. Серйозно? Ви вчора використали таку кількість води? Повністю не перевірені дані, цифри, терміни, визначення, перекручені або притягнуті звідкись факти, а ще суржик і русизми. І діти по цих підручниках вчаться. А батьки змушені скидатися на ті книги бо на школи МОН не виділило. Ми готові платити, але за якісні підручники. А не ті які пишуться російськомовними авторами які перейшли вчора на українську і клепають україномовний контент, ще й без рецензента мовника. Інакше я не можу пояснити таку кількість казусів в підручниках.
      Я від імені всіх батьків закликаю наше шановне міністерство освіти створити комітет по перевірці підручників НУШ. Бо там жах.

      Видалити
    3. Так знайшов цей "газуватий" підручник (сторінка 32) - Пізнаємо природу: підручник інтегрованого курсу для 5-го класу (2022). Автори: Біда, Гільберг, Колісник. Це жахливо! І це пишуть та друкують за нами ж сплачені податки(

      Видалити
  2. Анонім01.04.19, 22:29

    Та ні, ту все простіше. Видавець має бути готовим надати для аналізу дві версії книжки - на момент подачі автором та на момент публікації, а також репорт рецензента (репорти, якщо рецензентів багато). Порівнявши усе це не складно зробити висновок, яким було (і чи було взагалі) рецензування. Так робить одна цікава організація (зарубіжна) по відношенню до журналів. Тобто, тут без зовнішнього незалежного оцінювання не обійтися. Звісно, що рендомно.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Тобто потрібна група експертів і видавці, які б погодилися взяти участь у такому експерименті і надати репорти до книг, які випадково оберуть керівники експерименту. Але чи можна ще в якийсь спосіб перевірити якщо видавці відмовляться? Зрештою, варто прозондувати ґрунт, а раптом наші наукові видавництва вже самі очікують на таке дослідження...

      Видалити
  3. Анонім02.04.19, 13:44

    У такому випадку видавець відмовитися надати рецензії на книгу, подану версію автором та версію післі ревьювінга не може. Хоча, звісно, що може, але то буде не правильно. Тут, головне - розібратися, кому і навіщо потрібно перевіряти видавництва і щоб такі перевірки були обєктивними та мали мету. Разом з цим, аналогічна історія з нашими журналами, а чи хтось з Міністерства уже цікавився рецензіями на статті у журналах наших видавців? Думаю, що ні. Тому, до книжок варто переходити як мінімум одночасно з журналами, бо інакше усе це буде знову бутафорією для галочки.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. А цікаве і корисне було б провести таке дослідження із українськими журналами... потрібно збирати команду експериментаторів, щоб відразу охопити кілька галузей) Неодмінно не забути про правників та економістів)

      Видалити
  4. Анонім02.04.19, 19:25

    Команду камікадзе, бо відразу, такі експериментатори попадуть під гарячу руку усіх кулуарно налаштованих людей від науково-видавничої справи в Україні. Це буде другий такий собі Уотергейт, але не в США, а в Україні, і не політичний, а науковий. Після такого дослідження відповідне Міністерство мало б піти у відставку у повному складі, бо результати такого дослідження викрили б такі масштаби "наукового рецензування", що потріьно було б переглянути наукові ступені та вчені звання, присуджені в Україні с 1991 року. Статус Прометея є добрим лише тоді, коли навколо більшість тих, кому те світло потрібно, інакше, то буде не команда Прометеїв, а команда камікадзе.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Якби ж то подібні дослідження, публікації мали б такий вплив! Куди там "переглянути наукові ступені" - ніхто й не помітить (або вдасть, що не помітив), навіть у самих цих галузях, вже не кажучи про МОН, НАН ітд.

      Видалити
  5. Анонім02.04.19, 23:56

    Якщо ніхто не помітить, то навіщо таку титанічну роботу намагатися робити? Зробити висновок, що у 99 відостках опублікованих наукових книжок ніякого змістовного (обєктивного) рецензування не було? Так це і так добре відомо. У нас все ще як - книжка має бути у необхідний час (для кандидатської, докторської), для вчених звань, для "просто, щоб дописати туди ректора, або проректора", і так далі. Яке там рецензування за такого пасьянсу! Тому, не витрачайте свій час та нерви, бо будете вимушені стати проти СИСТЕМИ. Нехай СИСТЕМА і надалі плодить науково-видавничі кулуари та безіменних кенів і доків. Ті, хто не згодний, зможе знайти правильний вихід, та вибратися за межі цього болота. Таких прикладів достатньо.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Це дуже цікаве питання - "якщо ніхто не помітить, то навіщо"? Мабуть просто так правильно, бо стверджувати, що 99% наших наукових книг ніхто не перевіряє - некоректно. Якщо зважати на помітять / чи не помітять, то з українською бібсправою давно потрібно було зав'язувати=)

      Видалити