четвер, 27 грудня 2018 р.

Рік 2018: B2, Python і Plan S

Правду кажуть, що потрібно бути обережним зі своїми бажаннями, бо вони можуть збутися. Минулого року загадав на сторінках блоґу повернутися у бібліотечну галузь і от вже за пару місяців все знову завертілось, закрутилось… але ось зараз – не знаю, втомився наполягати. Галузь дико пручається, молодь не біжить підтримувати, сам я старішаю, а інформаційні технології стають все більше залежними від програмування, що загрожує нам черговим фінансово-юридичним бібкатаклізмом на національному рівні (див. жовтень). 

СІЧЕНЬ 

Як любив повторювати біглий екс-прем'єр Лазаренко «В Україні можливо все»! Досі не можу повірити, що в новому Порядку формування Переліку наукових фахових видань України ми, всією країною, прийняли, що при роботі з монографіями потрібно орієнтуватися на класифікацію нідерландських екологів. І це при тому, що на самій сторінці SENSE розміщено промовисте попередження: It should not be used by other institutes

ЛЮТИЙ 

Переконаний, що групи прямолінійних Інтернет-тролів намагаються поляризувати українських науковців в онлайн-спільнотах. Подібно, як на футбольних форумах – «Вітаю Шахтар з перемогою» – «Дякую!» – «Ох і показали ми цим київським нацистам, правда?», або «Відєлі как раскатало любімоє Дінамо даунбаскіх сєпаров?», тільки замість назв команд – НАН та МОН, а замість суперечливого офсайду, чи пенальті – питання плагіату, або знання англійської на нижче рівня B2. 

БЕРЕЗЕНЬ 

Комерційні виробники не завжди достатньо блискавично реагують на випадки виявлення порушників у своїх базах, тому ми не можемо цілою країною покладатися виключно на експертів Scopus та Web of Science – потрібно додатково укладати власний перелік журналів. Щоправда, а як так зробити, щоб цей перелік швидко не перетворився на черговий «всі, кому не лінь», або «для любих друзів»? 

КВІТЕНЬ 

Ніби вдалось з’ясувати, як пишуть наукові статті для іноземних журналів, але підозрюю, що у вітчизняній науці назбирається кілька галузей, де люди будуть далеко не в захваті від подібних звершень. А для чого?! Чого випендрюєшся? Набагато ж зручніше роками повторювати, що ми унікальні українські вчені, яким усе складно

ТРАВЕНЬ 

Як на мене, то вимога знання англійської на нижче B2 – це бездумно завищений рівень для більшості молодих українських вчених. Вийти і триматися на рівні B2 без участі в міжнародних конференціях, без передплати до наукових журналів, без нормальної зарплатні, яка дозволить тобі оплатити курси англійської мови?.. Професійні ж перекладачі роками на це вчаться! Тому, отримав біометрику, вийшов на рівень – Is the flight on time? і гайда, друже, здобувати міжнародний досвід всупереч всім міністерським приписам. 

ЧЕРВЕНЬ 

Даних стає все більше. Відкритого і комерційного ПЗ для роботи з даними стає все більше. А біля наукометричні вітчизняні суперечки застрягли на місці. Якщо наші бібліотекарі продовжуватимуть витрачати життя на доведення фізикам і гуманітаріям, що 2 x 2 = 4, то добром це не скінчиться. Потрібно виходити на міжнародну аудиторію, а там вже і земляки почухаються, бо як писала Косач – в Елладі той лиш має славу, кого похвалить Рим

ЛИПЕНЬ 

Феномен співавторства та наукових колаборацій – неймовірно цікава та перспективна тема для досліджень. І ще є ціла низка наукових проблем, які можна успішно досліджувати в бібліотеках (наприклад, рівень задоволення інформаційних потреб користувачів). Але нас люто затягують займатися оцінкою якості наукових досліджень, а це – тема гаряча, невдячна і така, що потребує неабиякого попереднього багажу, а не просто «давайте помножимо h-індекс на 10 і візьмемо логарифм». 

СЕРПЕНЬ 

Кумедно чути, що при наших університетах працюють осередки «мисливців за головами», які розшукують продуктивних вчених і купують у них згадки про універ в афіляціях автора. Так, всі вказують у звітах кількість публікацій у Scopus та WoS, але на що це по-справжньому впливає? Де профіт? А якби й справді, хоча б на місяць, запрошували топових іноземців попрацювати у наші університети? Можливо, за рік, чи два… з’являлися б нові поодинокі вершини у графі наукової співпраці… Це цілком легально і правильно, але запитайте колег, наприклад з Казахстану, скільки це коштує. 

ВЕРЕСЕНЬ 

Для мене дуже дивно, що кілька українських державних установ успішно подолали усі національні бюрократичні перепони, підписали договір з PILA, стали членами Crossref, але в результаті так і не зареєстрували жодного DOI?

ЖОВТЕНЬ 

Українські заклиначі Java та Python активно займаються неофіційним аутсорсингом – повз Податкову, повз Мінстат… і з прибутками, що де-факто значно перевищують зарплати директорів бібліотек. Бібліотечна справа все більше зав’язується на програмуванні, а зафіксовані держстатистами цифри зовсім не відповідають тим, які вказані на сайтах з вакансіями і зарплатами програмістів. Незабаром українським бібліотекарям залишиться лише голосна читка, поки наші дівчати та хлопці код китайським і американським бібліотекам писатимуть? 

ЛИСТОПАД 

Вже навіть школяр знає, що публікація в більшості рецензованих журналів абсолютно безкоштовна, проте регулярно з’являються люди, що запитують а-ля «А скільки коштує публікація в Scopus?». Воно й не дивно, адже погляньте скільки українців опублікували статті-тези у хижацьких журналах, які доживають свої останні дні у базах Scopus та WoS. Зрозуміло, що такі автори свято переконані, що за публікацію потрібно платити кілька сотень євро і вони транслюють цю мудрість усім навколо. 

ГРУДЕНЬ 

Досвідчений європейський бюрократ Роберт-Ян Смітс отримав завдання швидко збільшити кількість наукових публікацій у відкритому доступі і от вже вся Європа сперечається про Plan S, а пан Смітс увійшов у ТОП-10 найвпливовіших людей року за версією Nature. Водночас, Plan S якось глибоко в носі претендентам на членство в ЄС – продовжуємо створювати журнали, які ніхто не читає, щоб задовольнити чергові міністерські вимоги.

17 коментарів:

  1. Анонім27.12.18, 15:59

    Дуже добре все виписано. Особливо щодо листопада та грудня. "продовжуємо створювати журнали, які ніхто не читає, щоб задовольнити чергові міністерські вимоги", "такі автори свято переконані, що за публікацію потрібно платити кілька сотень євро і вони транслюють цю мудрість усім навколо". Значить, створені міністерські вимоги зараз сприяють лише тому, щоб створювати журнали, які нікому не потрібні, бо те, що там друкується, немає ніякої науковї цінності. Але, якщо при цьому автори готові платити значні кошти за публікацію "цього непотрібного для науки", значить, що міністерство своїми ініціативами запустило новий (можливо дещо оновлений) фінансовий механізм збагачення учасників "наукової кузні" в Україні. Без чого не можливий захист дисертації? Без "наукових" публікацій у "наукових" виданнях. Без чого не можливо присудження наукового звання? Також, без "наукових" публікацій у "наукових" виданнях. Без чого неможливий контракт з університетом та бора посада? Без "наукових" публікацій у "наукових" виданнях. Це достатньо стійкий фінансовий механізм, як правило тіньовий, як правило субєктивний, а у великій кількості випадків просто корупційний. Побачимо, яку позицію займуть наші вітчизняні журнали. Чи зможуть вони протистояти отій навалі "наукового матеріалу", кумівству, кулуарам, та друкувати не усе, що надсилається, за приницпом "чим більше, тим краще", а за принципом "чим якісніше, тим краще". Радує те, що Пан бібліотекар стоїть за останній принцип. Тоді, сподіваємося, що усі його очікування, описані вищі, точно збудуться у році 2019.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так у гонитві за якістю можна й на Journal of Universal Rejection перетворитися=) Ще потрібно сказати й слово на захист редакцій наших журналів - читачів, як на мене, значно менше, ніж тих, хто хоче опублікувати роботи. Насамперед, через явища, які Ви описали в коментарі. І в таких умовах нашим редакціям потрібно не лише видавати якісний журнал, але й розвивати культуру читання (знаю, що звучить надто пафосно) і ще конкурувати з іноземними виданнями. Важка справа, але по-іншому ніяк.

      Видалити
    2. Анонім29.12.18, 02:05

      Ото Ви правильно сказали "розвивати культуру читання". Якщо читачыв менше за авторів у журнала, то такий журнал не має права на існування, бо за ознаками він є паразитом. І паразитує він на отій темі ключовій "публікуйся або помри". Щоб розвивати культуру читання у видавця у голові має бути окрім калькулятора, ще й щира любов до справи. А поки що є лише любов до грошей від цієї справи.

      Видалити
  2. А я не буду лестити). Perfect written and fluent oral English ще нікому ніколи не був зайвим. Навпаки, це одразу викликає повагу в колег на будь-якій міжнародній конференції та сприяє покращенню) іміджа країни на міжнародному науковому рівні, якщо вже мислити так глобально, як Ви.

    Допис цілком цікавий. Як і результати роботи за рік. Проте форма подача інформації вже трохи застаріла, як на мене. Ні, я теж обожнюю класику. Полюбляю останнім часом і науку з науковцями. Довелося). Але якщо прагнете до того, щоб бачити більше нових молодих талановитих обличчь... як там воно правильно пишеться, я (поки що) не ПіЕйчДі :), то ви би хоч по святах на блог... я вже мовчу про буктрейлери та танці дисертацій, хоч би якусь інтелектуальну інтерактивну наукову йолку кинули.

    З Новим Роком). Свято таки наближається, не треба аже аж так це ігнорувати))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Повагу викликає - які статті, і в яких журналах, ти опублікував за останні 2-3 роки, а англійська it's a matter of time. Науковець повинен розвиватися гармонійно, а сама лише штучна вимога B2, ні ідей, ні публікацій, ні нових наукових контактів не дасть.

      Видалити
  3. Думаю, буде perfect English будут і пристойні гармонійні наукові публікації в міжнародних журналах. Те саме з Прекрасным русским языком, Ausgezeich net Deutsch та іншими офіційними мовами ООН. І ви це добре знаєте. В Україні ситуація з нормальним доступним вивченням (не для галочки, кандидатської чи заліку) іноземних мов була до недавнього часу дуже поганою. Покращення є, і жодного сарказму. Всі, хто мови добре знають вже давно не в Україні. Але ж ми з вами досі тут, то ж гадаю надія є)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. За такою логікою - у наших мовників повинні бути найкращі роботи! Але, насправді, бачимо, що у цих галузях навпаки у нас певні труднощі і, як на мене, саме через брак плідних міжнародних наукових контактів.

      Видалити
  4. Вірно. Тому що науковцям варто приділяти більше уваги міжнародним культурним, академічним та професійним обмінам за підтримки IREX, Fulbright та ЄС

    ВідповістиВидалити
  5. Та інших посольств і державних та приватних фондів. Як українських, так і міжнародних

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Насправді, багато працівників зво використовують ці можливості, просто результат далеко не завжди помітний. Не знаю чому. Можливо, не той формат, або поїздки роздають за посадою, чи між родичами, або їх дуже мало для такої чисельної кількості наукових і освітніх установ, як в Україні... До речі, після прочитання деяких звітів про такі робочі поїздки, дуже дивуєшся - чому саме цьому мену довірили нас представляти і навіщо організатори записали ці дурниці у звіті.

      Видалити
  6. Анонім29.12.18, 13:28

    Пану Бібліотекару були б вдячні велика кількість вчених з України, якщо б Він завів у себе на головній сторінці меню з назвою "Список наукових журналів ВОС та СКОПУС, де можна безкоштовно опублікувати статтю", та добавляв туди журнали різних видаництв у різних науках, які безкоштовно для авторів публікують наукові статті.Це має бути основною темою 2019 року. Основна тема 2018 року - безкоштовний доступ до наукових статей. Тому, логічно, що 2019 рік - тема безкоштовних публікацій статей. Для українських вчених це супер як актуально. Мене ось цікавлять журнали економічного напряму.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. У більшості наукових журналів, що індексуються у WoS та Scopus, публікація абсолютно безкоштовна.

      Видалити
    2. Анонім29.12.18, 20:36

      Цікаво, навіть якось складно зрозуміти наших вчених - якщо більшість журналів ВОС та СКОПУС абсолютно безкоштовно публікують статті, чому наші вчені публікуються у журналах ВОС та СКОПУС, де потрібно платити за публікацію. У чому секрет? Якщо інет каже правду, то у Німеччині цього року провели дослідження та зробили висновок, що біільше 5000 німецьких вчених публікували свої статті у хижацьких журналах. А у нас в Україні хтось проводив дослідження, скільки наших вчених публікували статті у хижацьких журналах? Цікаво було б подивитися на такі дані.

      Видалити
    3. Бо в цій більшості журналів потрібно здолати рецензування, а в хижацьких достатньо тільки заплатити. Все просто.

      Видалити
  7. У міжнародних фондів та програм доступ до українських вчених та студентів дуже обмежений. Можуть обирати найкращих лише серед тих кандидатів, які подали свої заяви. А подаються процентів 10-15 із загальної кількості... це ще оптимістично. Чому, наприклад, подається так мало жінок? Елементарно, Ватсон. От я-одна з найкращих жінок у своїй галузі. І що це мені дало? Останні 15 років то в декреті, то вагітна, то можу лише парттайм)

    ВідповістиВидалити
  8. То працюю в саме такому фонді та, відповідно, не можу сама подаватися. Всьо... пішла плакати на кухню та бавитися в танці дисертацій. Хто знає біду, той культурний дипломат... джентельмен удачі

    ВідповістиВидалити