Усі, хто реєструють, або ж тільки планують реєструвати Digital Object Identifiers, знають, що при реєстрації ідентифікатора потрібно вказувати цільову сторінку (landing page) – веб-сторінка, на яку потраплятиме користувач після переходу за вказаним DOI (наприклад https://doi.org/10.1364/JOSAB.1.000354). Ось тут питання: навіщо нам заморочуватися створенням та наповненням html-сторінки, якщо можна відразу вказувати у полі landing page веб-посилання на PDF-файл?
Реєстраційна агенція Crossref пропонує 3 речі щодо вигляду цільової сторінки: вона повинна містити повну бібліографічну інформацію, щоб користувач зміг підтвердити, що його скеровано до правильного об’єкта; DOI повинен відображатися як URL-адреса; на сторінці повинен бути представлений спосіб доступу до повного тексту, при чому – доступ до повного тексту контролюється видавцем, але цільова сторінка повинна бути доступною для всіх.
Що нам заважає засунути повну бібліографічну інформацію у pdf-статті і прописати в doi url на цей файл? Теоретично нічого. Але ми позбавляємо користувача вибору, адже він буде змушений навмання завантажувати файл. А якщо це не той файл, що йому потрібен? А якщо мова не про статтю у кілька Мб, а про датасет розміром 4 Тб? А якщо ви відкриваєте файл не в браузері свого лептопу, а на планшеті, чи, ще краще, смартфоні?
Водночас, підозрюю, що не існує прямої заборони на використання URL-адреси на PDF-файл у якості landing page, адже для реєстраційних агенцій головне, щоб ви заплатили за послугу, і їм, за великим рахунком, байдуже, куди ви собі потім той DOI приліпите.
Darmowy DOI Zenodo.org i Figshare.com
ВідповістиВидалитиTo darmowy DOI dla autorów - dla preprintow, prezentacji, data... Lecz jeżeli czasopismo naukowe wykorzystuje takie DOI dla swoich artykułów - to do piekła takiego wydawcę.
ВидалитиКористувачу не обов'язково "завантажувати" файл - в більшості браузерів він відкриється просто в новій закладинці. 4 Тб :-) здається ви перефатназували)) Що до вашої теорії - так, можна використовувати PDF, причому навіть розмістити на безкоштовному хостингові можна. Моя компанія замовляла в свій час розробку в МЕЛС ІНДАСТРІС. Хотіли навіть в БМ, але ті відмовилися. Хоча насправді якщо є бажання та час можна було б створити самостійно. В даному випадку навіть не надто важливо оптимізувати файл за розміром, чи паритися щодо інших показників.
ВідповістиВидалитиЯкщо переглядати на пристрої на android, то в браузері пдф таки відразу не відкриється, АЛЕ - мова ж про сайт журнал = ми відразу відбираємо у читача можливість зручно переглядати усі статті випуску, пошуку подібних статей, за ключовими словами... і купу інших корисних фіч для читачів, авторів та бібліотекарів.
ВидалитиТак, замість того, щоб структурувати інформацію на сайті, можна ліниво втулити doi відразу на pfd і потім щиро дивуватись, чому не можемо зібрати портфель. Як на мене, в цьому плані нашим видавцям потрібно брати приклад з PLOS ONE, а не вигадувати урізані веб-сайти.
Робимо сторінку на Гугл Сайт, закидаємо пдф на Гугл Диск, передаємо URL у Crossref - все ніби й вірно, але захоче, чи ризикне презентувати результати свого важливого дослідження у такому журналі??