Скільки разів можна публікувати те саме?

Читаю у блозі Антона Сененка: «Колись МОН, ще за часів Табачника, ускладнив життя науковцям, вимагаючи для захисту, наприклад, ступеня кандидатів наук, не 3, а 5 статей. Для справжнього науковця – фізика, хіміка, біолога, медика тощо – дві додаткові статті, особливо в експериментальному дослідженні – важкий тягар. Але, як бачимо зі статистики захистів педагогів, соціологів, економістів – їм це не заважає. Бо, бачте, виявляється, результати можна просто вигадувати і жоден бюрократичний бар'єр їх не зупиняє». 

Якщо поглянути на таблицю присудження наукового ступеня доктора наук в Україні, то можна подумати, що чи не найбільше страждають над експериментальними дослідженнями в галузі соціальних комунікацій. Однак, в українському бібліотекознавстві це зовсім не так! 

Присудження наукового ступеня доктора наук в Україні за період з 2005 року по перше півріччя 2016 року
Беремо якесь словосполучення, наприклад, «машинне навчання», і пишемо щось схоже на огляд, а-ля «машинне навчання – це добре». Далі цей текст надсилаємо впродовж наступних 3-4 років у всі журнали та на всі конференції і лише трішки косметично змінюємо назву – «інновації у бібліотеках», «нові технології в інформаційних центрах», «роль інформаційних сервісів у сучасному суспільстві»… 

Можеш хоч мільйон разів одне й те саме публікувати – нікому нема до цього діла. Вперто ніхто нічого не рецензує! Про експериментальні дослідженні годі й мріяти, а якщо ти особливо цинічний бандера, то опублікуй цей текст ще в азербайджанському збірнику і можеш йти штурмувати бастіони спецради із захисту.  

Переконаний, що потрібно зав’язувати з цим штучним протиставлення «хімікі-біологи vs. економісти-педагоги». За часів тоталітаризму природничі науки вважались ідеологічно безпечнішими, ніж соціальні та гуманітарні науки, от і не вдалось нам сформувати в останніх сильні дослідницькі традиції. 

А далі все згідно з ефектом Матвія – критична маса вітчизняних природничників, наділена стартовими перевагами, намагається триматися світового рівня, а от критична маса в багатьох інших дисциплінах давно пустилася берега.

4 коментарі:

  1. Трохи боляче читати слова, в яких науки поділяються на "справжні" і "несправжні" за галузевим принципом. Меседж допису не дуже зрозумів, але емоцію поділяю.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Меседж допису - що протиставлення наук нічого не змінить в Україні і якщо у певних науках у нас досі відсутні міцні наукові традиції, то час їх розпочати формувати, навіть якщо це покоління, можливо, стане лише предтечею виникнення справжніх наукових шкіл. Проте, сучасні комунікації такі швидкі, що не втрачаймо оптимізму.

      Видалити
  2. Анонімно26.12.17, 16:35

    Тут багато чого залежить від доброчесності видавців. Доброчесний видавець забезпечує якісне сліпе рецензування статей, а якщо у статті буде плагіат, то від повідомить роботодавця про це, і у вченого будуть проблеми з працевлаштуванням. У нас, поки що - суцільний договірняк. Переважна більшість статей вітчизняних вчених-економістів це такі собі ессе або виробничі звіті. Наукова цінність - нуль. Їх жлден більш-менш добрий зарубіжний журнал реджектнув би на етапі подання. А у нас публікують.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Щодо аж повідомить роботодавця - сумнівно, робити їм більш нема чого, просто реджектнуть і забудуть)

      Видалити